Вже третій рік поспіль Росія стрімко нарощує свій військово-промисловий комплекс, перетворюючи війну в Україні на довгострокову стратегію. У 2025-му році ця система вже не схожа на екстрену адаптацію — це усвідомлений курс. Військові заводи отримують пріоритетне фінансування, і, за словами політолога Олексія Буряченка, «великім оборонним підприємствам у Росії дозволено майже все».
Російський ВПК нині — це не лише танки й ракети. Вирішальне значення мають чіпи, сенсори, оптика — критичні елементи, які РФ, попри санкції, досі отримує через треті країни. І як зазначає експерт, переважна більшість таких товарів прямує через Китай, хоч прямо це довести складно. Така логістика лише підвищує ціну, але не зупиняє постачання.
На цьому тлі Євросоюз затвердив 17-й пакет санкцій, який уперше націлений не просто на нафту, а на судна, компанії-прокладки та перевантажувальну логістику. «Це не просто обмеження торгівлі. Це спроба зруйнувати саму систему постачання для російської воєнної машини», — наголошує Буряченко.
ЄС також посилює відповідальність третіх країн, які допомагають обходити санкції. У списках — Китай, Туреччина, ОАЕ, Казахстан, В’єтнам. Санкції тепер стосуються і компаній, і фізичних осіб.
Водночас Європа не обмежується лише тиском. У гру вступає «Данська модель» допомоги Україні: кошти спрямовуються не в оборонні бюджети країн-членів, а на прямі закупівлі зброї для ЗСУ у третіх країнах. «Це дозволяє швидко отримувати боєприпаси та техніку без бюрократичних бар’єрів», — пояснює політолог.
Незважаючи на зусилля Заходу, аналітики поки не бачать передумов до швидкого економічного краху РФ. «Ситуація динамічна. Ще пів року тому говорили, що економіки вистачить до середини 2026-го. Чи це означає неминучий дефолт — сказати важко», — застерігає Олексій Буряченко.
Однак ЄС вже готує 18-й пакет санкцій, який має вдарити по банківському сектору, відключивши понад 20 установ від SWIFT, посилити контроль над енергоринками та включити нові обмеження за кібератаки й втручання у вибори.
«Європа демонструє, що готова не знижувати темпів і послідовно будувати санкційну екосистему, де кожен новий пакет — це посилення попереднього», — резюмує політолог.
Матеріал у прикріпленому аудіофайлі.
Вікторія Машталер