Міжнародна ініціатива зі створення спеціального трибуналу злочинів російської агресії проти України набуває юридичних обрисів. До Ради Європи передано три ключові документи, а підтримка країн-партнерів виходить за межі ЄС. Він має запрацювати вже у 2026 році. Українські політики, дипломати та правозахисники пояснюють, чому суд за агресію Росії стане новим Нюрнбергом XXI століття.
«Це третій в історії людства трибунал такого типу після Нюрнберзького і Токійського. Обидва вони були створені для того, щоб судити тих, хто розпочав Другу світову війну. У нашому випадку Радбез ООН заблокований Росією, тому ми створюємо інший механізм — через Раду Європи. Це заповнення лакуни в міжнародному праві», — підкреслила історичну унікальність ініціативи депутатка Верховної ради України Євгенія Кравчук.
Посадовиця додала, що ідея, яка спершу здавалася недосяжною, тепер підтримана політично та юридично: «Спершу деяким країнам це здавалося ілюзією. Але вже в резолюції ПАРЄ 2022 року ми заклали формулювання, натхнені Нюрнберзьким трибуналом. І зараз ми сподіваємося, що 2026 рік стане роком початку роботи трибуналу».
Посол з особливих доручень, агент України в Міжнародному суді ООН Антон Кориневич повідомив, що до Ради Європи вже передано три основоположні документи: проєкт угоди між Україною та Радою Європи, проєкт статуту трибуналу і проєкт розширеної часткової угоди. Це дозволить створити керівний комітет, до якого увійдуть держави-члени й асоційовані партнери, які зможуть адміністративно та фінансово підтримувати трибунал.
Кориневич уточнив, що комітет міністрів Ради Європи вже офіційно визнав створення трибуналу пріоритетом. В його ухвалі не лише підтверджене отримання документів, але й міститься рішення, що генеральний секретар Ради Європи має керувати процесом запуску трибуналу.
«Це не одномоментний процес. Потрібне підписання, ратифікація, формування судових палат. Це буде незалежна структура, яка передбачає індивідуальну відповідальність до 20 російських високопосадовців за злочин агресії. Але легітимність цього процесу забезпечується саме широкою міжнародною підтримкою», — пояснив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
За словами Євгенії Кравчук, трибунал потенційно може залучити до відповідальності не тільки РФ, але й інші держави, зокрема Білорусь і Північну Корею: «Білорусь надала інфраструктуру для вторгнення — це очевидно. Північна Корея не лише постачає зброю, а й своїх військових. Це буде визначати суд. Але юридично — це можливо».
Експерт Української правової консультативної групи Арьє Мора висловив застереження щодо обмеження трибуналу лише злочином агресії.
«Є потенційні злочини проти людяності, які не будуть розглянуті в межах цього трибуналу. Механізм гібридного суду, який охоплював би більше злочинів, був би ефективнішим. Система правосуддя може просто не витримати», — зауважив він.
На відміну від Мора, Олександр Павліченко вважає, що навіть обмежений мандатом трибунал — це важливий крок.
«Росія — ядерна держава, не зазнала поразки і не визнає МКС. Але цей спецтрибунал зможе виносити вироки за відсутності підсудних. Це нова модель відповідальності. Якщо вона спрацює, її можна буде застосовувати й у майбутньому — як у випадку трибуналу по Югославії», — додав Павліченко.
Раніше з боку правозахисної спільноти України лунала критика стратегії засудження винних в збройній агресії Росії проти України осіб. Зокрема, експерт української правової консультативної групи Арьє Мора вважає, що звуження предмета розгляду спецтрибуналом тільки злочину агресії не є адекватною реакцією на цілу низку різноманітних злочинів, що караються міжнародним правом.
На думку правозахисника, трибунал по Україні може бути створений лише один. І витрачати цей інструмент лише на один вид злочину недоцільно.
«Позиція України чітка: агресія почалася в 2014 році з окупації Криму. Але багато країн вважають початком 2022 рік. Судді мають ухвалювати рішення індивідуально в кожній справі. Це забезпечує гнучкість і водночас правову послідовність», — прокоментував Арьє Мора.
Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України — це не лише юридичний інструмент. Його створення є викликом для міжнародного права, можливість відновити довіру до справедливості, та передумова до миру, що ґрунтується на відповідальності. «Має бути справедливість — про це весь час говорить президент Зеленський. Без справедливості не буде тривалого миру», — наголосила Євгенія Кравчук.
Олександр Савицький