Українське суспільство шукає нові моделі виживання у розв’язаній Росією проти України війні, що стала війною на виснаження. Якщо армія є ключовим інструментом оборони, то вся нація має стати її фундаментом, як стверджують громадські активісти. Президент «Бойового братерства України» Павло Жебрівський наголосив на гострій нестачі особового складу в українських військах. За його словами, в деяких ротах на передовій лінії оборони, розрахованих на сотню бійців, позиції утримують лише від п’яти до п’ятнадцяти людей. «Я буквально вчора був на Покровському напрямку. Росіяни стягнули туди неймовірну кількість військ. Намагаються оточити українські підрозділи, вийти на околиці Костянтинівки», — зазначив він.
Жебрівський підкреслив, що росіяни щоразу кидають у бій нові резерви, не рахуючись із втратами, тоді як Україні бракує підготовлених воїнів. Він нагадав: у війнах перемагає не лише армія, а насамперед нація та народ. Саме національний спротив, за його словами, має стати тією формою мобілізації суспільства, яка дозволить Україні витримати затяжну війну. Однією з таких моделей він назвав добровільні формування територіальних громад, що можуть готуватися до партизанської війни, захищати стратегічні об’єкти та формувати вогневі групи.
19:18 savytskyi.mp3 Національний спротив: як українське суспільство шукає нові форми оборони
Своєю чергою представник Координаційної Ради Об’єднаного Українського Козацтва Микола Сеник нагадав, що держава так і не створила дієвої системи підготовки резервів і мобілізації. «Економіка не підготована, резерву немає, спеціалістів немає. Єдиний, хто має досвід і певний резерв, — це "Бойове братство"», — заявив він.
Сеник запропонував трансформувати «Бойове братство» у Комітет підготовки населення до оборони. Він переконаний, що ініціатива має отримати фінансування, чітке управління і стати основою державної політики.
Речник Спілки офіцерів України Ігор Беседін розкритикував владу за саботаж під час початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. «Я побачив навмисні дії, які дозволяли гальмувати мобілізаційні процеси», — сказав він.
Беседін вважає необхідним ухвалити спеціальний закон про національний спротив, який би забезпечив єдність держави та громадян у підготовці до оборони. Він наголосив, що заходи з безпеки мають відбуватися завжди — навіть у мирний час, щоб уникнути повторення помилок.
Генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко звернув увагу на проблему протиповітряної оборони. «Щодня по Україні ворог застосовує сотні безпілотників та ракет. Наш потенціал знижується, а кількість мобільних груп падає», — зазначив він. На його думку, слід формувати нові добровольчі групи протиповітряного захисту, які б діяли по всій території країни. Адже ворог нарощує інтенсивність ударів, і цивільні мають бути готовими допомогти військовим у цій боротьбі.
Голова правління громадської організації «Триратна» Лідія Лезенко наголосила на важливості мобілізації тилу. «І зараз, як ніколи, нам потрібен свідомий мілітаризований тил цивільних. Це не лише про обороноздатність країни, а й про особисту безпеку кожного», — сказала вона.
Лезенко підкреслила, що громадські центри спротиву можуть стати щитом для цивільних і водночас новою формою єднання суспільства. Вона вважає, що ключем до успіху є масове навчання базовим військовим та безпековим навичкам.
За підсумками дискусії учасники дійшли спільної думки: для ефективного національного спротиву потрібна чітка вертикаль управління від Генерального штабу до громадських структур, залучення територіальних громад як повноцінних суб’єктів спротиву та створення добровольчих формувань, зокрема для потреб протиповітряної оборони.
Олександр Савицький