Якою є сьогоднішня фаза російсько-української війни, як змінилася тактика ворога, і чому нині навіть журналістам усе складніше працювати на лінії фронту?
— Від початку повномасштабного вторгнення Росії ти перебуваєш в Україні, працюєш у найгарячіших точках: був у Бахмуті, в Куп’янську, бачив ексгумації в Бучі, в Ізюмі. Яким ти бачиш нинішній етап цієї війни? Яка зараз реальна ситуація на фронті?
— Ситуація складна. Навіть я, як журналіст, не можу все показати, і працювати зараз біля фронту дуже важко. У перший рік війни нам було, скажімо так, комфортніше: ми могли їздити на позиції, навіть туди, де до росіян було два кілометри. Я був у траншеях, ходив з розвідкою, спілкувався з військовими на першій лінії, і це все було можливо, бо тоді не було такої кількості дронів. Зараз війна стала позиційною і водночас — війною дронів.
І я відчуваю, що в Кремлі мають просту мету — винищити Україну. Ми говорили спочатку про спробу знищення української нації, але зараз видно, йдеться про виснаження країни: економічне, військове, психологічне. Щоб Україна просто не могла далі воювати. Щоб не мала сил. Ми бачимо, як Росія постійно атакує цивільну інфраструктуру, великі міста. Як у Києві нещодавно — 32 загиблих. І ця цифра зростає.
Дрони, які запускає Росія, новітні. Вони летять дуже низько, їх важко збивати. Спочатку йдуть дрони, за ними — ракети. І різні типи ракет. Це виснажує ППО. І бракує людей — частина фахівців з ППО вже на фронті, бо вони там теж потрібні. Це частина стратегії — психологічного і ресурсного тиску. У Росії війна — це частина політики, це ціль сама по собі.
Вони постійно змінюють тактику: дрони йдуть низько, потім різко пікірують. Це робиться, щоб їх важче було збити. А ще — атаки завжди вночі або на світанку. Не лише тому, що так складніше працює ППО, а щоб тероризувати людей, тримати їх у постійній напрузі, тиснути на політиків, змушувати до поступок. Але умови Росії неприйнятні. Вона хоче знищити Україну — як державу і як націю.
Продовження розмови слухайте у прикріпленому аудіофайлі.
Світлана Мялик