Днями увага українських та міжнародних медіа була зосереджена на Донеччині. Повідомлення про прорив російських військ у напрямку Добропілля швидко розлетілися у ЗМІ, хоча спершу Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський їх спростував. Лише згодом він визнав, що ситуація була вкрай складною, а стабілізувати її вдалося лише ціною кількох днів запеклих боїв. Чому виникають такі суперечливі оцінки та як розуміти подібні події — пояснює експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.
За його словами, йдеться не про масштабний прорив, а про тактику «просочування» невеликих груп, яку росіяни активно застосовують ще з минулого року. Вони заходять штурмовими підрозділами, закріплюються й поступово підтягують підкріплення. Зазвичай це невеликі групи, однак під Добропіллям противник використав значно більші сили — до батальйонної групи.
Слабким місцем української оборони, як вважає експерт, є нестача особового складу, що створює «прогалини» на фронті, які росіяни постійно шукають і намагаються використати. Так сталося й цього разу: у тилу утворилася загроза для комунікацій і певний хаос. Ситуацію вдалося взяти під контроль завдяки швидкому перекиданню підрозділів, зокрема бійців «Азова».
«Це не стратегічний перелом, але симптом системної проблеми — українцям бракує сил для концентрації на всій лінії фронту. Росіяни ж маневрують швидше, змінюючи напрямки ударів з ділянки на ділянку», — підсумовує Олексій Їжак.
Коаліція охочих підтвердила готовність розгорнути в Україні сили безпеки після завершення бойових дій, йдеться про забезпечення безпеки повітряного та морського простору України, а також про сприяння відновленню боєздатності українських ЗСУ. Така нещодавня заява президента Франції Емманюеля Макрона та прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера сигналізує про прагматичний підхід країн-партнерів.
За словами Олексія Їжака, питання лише в тому, як саме працюватиме такий механізм.
«Не йдеться про присутність на передовій. Важливо, щоб у стратегічно важливих точках була міжнародна присутність, яка автоматично запускає реакцію у випадку нападу, — пояснює експерт і проводить паралелі з досвідом НАТО. — Це не Альянс і не п’ята стаття, але принцип має бути схожим. У світі є багато угод із пунктами про колективну безпеку, та реально працює лише механізм НАТО, бо за ним стоїть організація, сили та інтереси. Завдяки цьому є впевненість, що реакція буде неминучою».
На його думку, розміщення таких підрозділів варто зосередити там, де удар Росії може зачіпити міжнародні інтереси, зокрема промислові центри, енергетичні об’єкти, місця видобутку стратегічних ресурсів, центри підготовки військ і дипломатичні представництва. Саме тому, як наголошує аналітик, переговори мають велике значення.
«Зараз формують систему, яка має гарантувати, що цього разу посольства не виїдуть, як у лютому 2022-го, а навпаки — спрацює колективна реакція. Це складна "делікатна хімія", яку і обговорюють на масштабних самітах», — підсумовує експерт.
Вікторія Машталер