Стратегія стримування Росії, на якій десятиліттями будувалася європейська безпекова політика, більше не працює. Ця стратегія створює нові ризики для самого існування Європи. Такий висновок став головним під час презентації в Києві аналізу антиросійських санкцій і дій Євросоюзу зі зміцнення безпеки під назвою: «Українська стратегія хижака: кроки України та Європи до поразки Росії».
Ключова теза, навколо якої зійшлися українські експерти: єдиним реалістичним сценарієм завершення війни є не її «заморожування» чи відтягування поразки російської армії, а системне виснаження агресора до рівня втрати ним спроможності воювати. Цей підхід прямо суперечить обережній логіці багатьох європейських столиць, де страх «ескалації» часто переважає над політичною рішучістю. Учасники київської дискусії наполягали: відкладання поразки Росії означає лише зростання загроз для України і цілої архітектури європейської безпеки.
Голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Ганна Гопко, окреслюючи стратегічний контекст, наголосила, що мир неможливий без перемоги України й поразки Росії. Вона звернула увагу на зміну глобальної реальності та зростання «хижацької» логіки у міжнародних відносинах. За її словами, Україні критично важливо мати власні стратегічні ініціативи, щоб не перетворитися на здобич у світі транзакційної політики.
«Ми живемо в певному театрі абсурду, — зазначила Гопко, — і для наших національних інтересів принципово довести: миру без поразки Росії не буде». Вона підкреслила, що в Європі поступово проростає розуміння слабкості Росії та необхідності «пекельних» антиросійських санкцій, але цей процес занадто повільний.
Саме санкційна політика стала одним із центральних предметів критики. Українські аналітики вказують на парадоксальну ситуацію: Сполучені Штати, попри суперечливу риторику, фактично витісняють Росію з глобального нафтового ринку, тоді як Євросоюз, зберігаючи дипломатичну блокаду Кремля, продовжує купувати російські енергоресурси. Такий «дірявий» режим, за оцінками експертів, дозволяє Москві фінансувати війну та готуватися до ширшого протистояння з Європою.
Експертка з міжнародної політики Олена Трегуб наголосила, що формальна кількість санкцій не дорівнює їхній ефективності: «Росія залишається найбільш санкціонованою країною світу, але це не змусило її змінити стратегічні цілі. Проблема не в тому, що Європа не знає вразливих місць Росії, а в тому, що їх бояться чіпати, вважаючи червоними лініями».
Олена Трегуб звернула увагу на глибинний страх Росії серед європейських еліт і що саме український досвід доводить: багато російських «червоних ліній» є блефом. Водночас слабка й деградуюча Росія, за її словами, є не менш небезпечною — вона здатна на ще агресивніші дії у намаганні зруйнувати ЄС і НАТО.
Окремий акцент експерти зробили на енергетиці як «кровоносній системі» російської воєнної машини. Директорка Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Оксана Іщук заявила, що саме слабкість санкцій проти енергетичного сектору дозволяє Росії продовжувати війну. Вона звернула увагу на контраст між економічними заходами Заходу та «санкційною політикою» Збройних Сил України.
«Удари по нафтопереробних заводах і атаки тіньового флоту виявилися значно ефективнішими за формальні обмеження», — зазначила експертка. Іщук також наголосила на цинізмі європейської практики: на тлі заяв про майбутню відмову від російського СПГ окремі країни намагаються «вичавити» максимум з дозволеного імпорту, фактично фінансуючи виробництво російських ракет.
Економічний вимір війни, попри всі суперечності санкцій, дедалі виразніше демонструє вразливість Росії. Директор «Укрпромзовнішекспертизи» Володимир Власюк окреслив картину структурного розриву між падінням доходів і зростанням військових витрат. За його словами, ресурсна перевага Європи над Росією є колосальною, але не підкріплена політичною волею.
«Ми бачимо, що Росія дедалі більше витрачає, ніж заробляє на нафті й нафтопродуктах, — пояснив економіст, — і виходу з цієї ситуації в неї фактично немає». Він звернув увагу на вичерпання Фонду національного добробуту, зростання прихованої інфляції та ознаки стагфляції, які Кремль намагається замаскувати емісією та бюджетними вливаннями.
Надто вразливим місцем російської економіки, за оцінками експертів, стала банківська система. Керівник аналітичного відділу Мережі «АНТС» Ілля Несходовський наголосив, що проблема полягає не у небажанні інвестувати, а в банальній нестачі коштів. «Якби у банків були гроші, не довелося б заливати їх трильйонами рублів», — зазначив він, говорячи про масову емісію та блокування мільйонів карток. На його думку, саме фінансовий сектор має стати ціллю справді жорстких санкцій, із повним блокуванням транзакцій як співучасті в діяльності держави-спонсора тероризму.
Водночас експерти наголошують: економічні та санкційні інструменти не можуть існувати у вакуумі без системної комунікації. Виконавча директорка Мережі «АНТС» Люсьєна Шум підкреслила, що завдання України — щоденно й переконливо доносити світові правду про війну. Йдеться не лише про зруйновані міста, а про знищення людей і культурний геноцид. За її словами, небезпечно допустити, щоб Росія залишалася повноправним учасником міжнародних інституцій нарівні з демократичними державами.
Загальна картина, що вималювалася під час київської дискусії, є тривожною для Європи. Стримування без рішучості, санкції без реального удару по ключових секторах і страх перед примарними червоними лініями лише відтягують перемогу та усунення загрози зі сходу. Українські експерти наполягають: поразка Росії — це не радикальний сценарій, а необхідна умова виживання європейської безпеки. І що довше Європа зволікатиме з усвідомленням цієї реальності, то вищою буде ціна.
Олександр Савицький