Перехід українського війська від радянської спадщини до сучасних західних стандартів у стрілецькій зброї став одним із найпомітніших процесів останніх років. За час повномасштабної російської війни Збройні сили України пройшли шлях, на який у мирний час армії витрачають десятиліття.
Голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін зазначає, що еволюційний крок у розвитку стрілецького озброєння Збройних сил України між 2022 і 2026 роками є справді гігантським. За його словами, на початку повномасштабної війни в армії переважно використовувалися платформи АК — автомати Калашникова калібрів 7,62 та 5,45, що було цілком логічно з огляду на знайому для військових ергономіку та значні запаси боєприпасів. Тоді радянська стрілецька школа виглядала практичним і зрозумілим рішенням, яке забезпечувало просту логістику та масовість застосування. Водночас уже за кілька років, наголошує Георгій Учайкін, ситуація докорінно змінилася, і підходи до озброєння української піхоти зазнали принципової трансформації.
«Зараз ситуація зовсім інша. Відбулося масове постачання західних зразків — CZ BREN 2, Grot, FN SCAR, різних модифікацій М4 і М16. Фактично українська піхота та бойові підрозділи стали одними з найбільш “обкатаних” у світі з точки зору практичної експлуатації західної стрілецької зброї».
Паралельно із західними постачаннями формується й вітчизняний сегмент. Зокрема, свою нішу зайняли гвинтівки українського виробника Zbroyar. «Ми говоримо про гвинтівки UAR‑15 та UAR‑10. Для багатьох підрозділів це вже стандарт. Хоча їх не завжди можна вважати повністю конкурентними з усіма іноземними зразками, але вони впевнено займають своє місце серед сучасних платформ», — підкреслює експерт.
Втім, трансформація торкнулася не лише моделей стрілецької зброї, а й підходів до її комплектації. Як пояснює Георгій Учайкін, якщо раніше автомати Калашникова переважно оснащувалися лише механічними прицілами, то сьогодні масово застосовуються коліматорні приціли, магніфери та оптичні системи. Аналогічна еволюція відбулася і з глушниками: те, що раніше було рідкістю та використовувалося переважно підрозділами спеціального призначення або розвідкою, нині фактично стало стандартом для звичайної піхоти.
«Зараз фактично якість озброєння піхоти істотно зросла. Поряд із модернізацією small arms — індивідуальної стрілецької зброї, відбулося посилення й важкої стрілецької компоненти. Якщо раніше переважали ДШК та "Утьос", то сьогодні їх дедалі частіше замінюють легендарні кулемети Browning, і це вже значний перехід», — наголошує експерт.
За його словами, йдеться не лише про заміну окремих зразків озброєння, а про зміну всієї філософії ведення бою. Якщо раніше ставка робилася на масований вогонь і щільність стрільби, то сьогодні ЗСУ дедалі більше переходять до марксменівської концепції, де ключовим фактором стає влучний, вивірений постріл.
Ця трансформація, зазначає Георгій Учайкін, відбувається не в теоретичних умовах, а максимально прагматично, з урахуванням реалій війни, постійних бойових дій і обмежених ресурсів. Безумовно, у сучасній війні потрібно враховувати кілька принципово нових факторів. Роль стрілецької зброї дещо зменшилася через масове застосування безпілотників.
«По‑перше, абсолютно очевидно, що та kill zone, в які раніше працювали хлопці, і могли фактично на відстані пострілу воювати з ворогом, сьогодні такого немає. По друге, будь який військовослужбовець безумовно має бути забезпечений своєю штатною зброєю, — зазначає експерт, і звертаю окрему увагу на нову роль гладкоствольної зброї в бойових умовах. Для військових, які перебувають безпосередньо поблизу лінії бойового зіткнення, напівавтоматичні рушниці дедалі частіше стають «останнім рубежем» захисту від дронів. Нині багатозарядна, напівавтоматична гладкоствольна зброя — це вже не про полювання. Це фактично остання протиповітряна оборона проти FPV-дронів. Її активно використовують, і в багатьох випадках саме вона рятує життя військовому та дозволяє знешкодити безпілотник», — пояснює він.
Водночас експерт наголошує, що перехід ЗСУ на стандарти НАТО відбувається у надскладних умовах, однак цей процес є неминучим і за кілька років було зроблено те, на що в мирний час зазвичай витрачають десятиліття.
Програму можна прослухати у прикріпленому аудіофалі або на сторінці з подкастами
Вікторія Машталер