Польська мисткиня, культурологиня й активістка Магдалена Моравік — співзасновниця низової ініціативи Grupa Centrum у перші тижні повномасштабного вторгнення РФ в Україну працювала на Центральному вокзалі у Варшаві. Тоді простір вокзалу перетворився на транзитний пункт допомоги для тисяч людей, які прибували з України. Разом із сотнями волонтерів Моравік координувала підтримку — від інформаційної та логістичної до психологічної, створюючи для біженців перше відчуття безпеки після втечі від війни.
Із часом її діяльність вийшла за межі екстреної гуманітарної допомоги. Використовуючи широку мережу контактів із польськими, українськими та міжнародними організаціями, вона долучалася до конференцій, ініціювала спільні проєкти, а також їздила на схід і південь України. Зміна формату війни поступово змінила й формат її роботи: від підтримки цивільних і лікарень — до безпосередньої співпраці з військовими підрозділами.
Сьогодні її діяльність зосереджена на адресній допомозі конкретним бригадам. Йдеться про збір коштів на обладнання, яке відповідає актуальним потребам фронту: детектори відеосигналу російських дронів, системи радіоелектронної боротьби, спорядження та FPV-дрони. Частину техніки волонтери збирають самостійно в межах міжнародної мережі активістів із Польщі, Німеччини та Чехії, організовуючи благодійні заходи та інформаційні кампанії.
14:06 01EA1879.mp3 Польська волонтерка: Кожен, хто має спокійне небо над головою, має обов’язок допомагати
Моравік підкреслює, що її залученість є продовженням переконань, сформованих ще після 2014 року. Її анархістська та антиімперська позиція визначає підтримку України як спротив агресії та імперській політиці Росії. Вона також наголошує на важливості свідчення — регулярні поїздки в прифронтові регіони, спілкування з військовими й цивільними та журналістська робота дають можливість розповідати польському суспільству про реальність війни без спрощень і пропагандистських спотворень.
Окрему увагу вона звертає на явище вигорання серед польських волонтерів і вплив російської дезінформації на громадські настрої. На її думку, хвиля антипатії до українців у Польщі значною мірою підживлюється саме пропагандою, тоді як досвід 2022 року показав реальний масштаб солідарності польського суспільства.
Для Моравік підтримка України має також етичний вимір. Вона вважає, що люди, які живуть у безпеці, мають моральну відповідальність допомагати тим, хто перебуває під загрозою. Підтримка української армії в цьому контексті є не підтримкою війни, а способом захисту цивільного населення.
Важливою складовою її діяльності залишається культурний вимір. До повномасштабного вторгнення Моравік активно працювала у сфері візуального мистецтва та польсько-українського культурного діалогу. Багато митців, з якими вона співпрацювала, нині служать у війську. Тому допомога їм стала для неї природним продовженням попередньої роботи. На її переконання, культура є носієм пам’яті та ідентичності, а війна проти України має також вимір боротьби за культурний простір.
Чотири роки війни змінили інструменти й масштаби підтримки, однак для Магдалени Моравік незмінним залишається принцип адресної, відповідальної та солідарної дії — там, де вона є найбільш необхідною.
Підготував Тарас Андрухович