На п’ятий рік повномасштабної війни характер бойових дій поступово змінюється — Україна розширює можливості завдання ударів як по окупованих територіях, так і по об’єктах у глибині Російської Федерації. Якщо на початку вторгнення основний акцент робився на обороні, то нині дедалі більшого значення набувають ударні спроможності та їхній вплив на військову й економічну інфраструктуру противника.
За оцінками військового експерта Ігоря Романенка, це відображає принципову зміну оперативної ситуації. Наразі, за його словами, відбувається поступове зміщення балансу. Російська сторона вже не повною мірою здатна ефективно виконувати завдання протиповітряної та протиракетної оборони, тоді як Україна нарощує власні ударні засоби, зокрема ракети середньої дальності та безпілотні системи.
«На п’ятий рік війни ситуація змінюється. Російська сторона вже не повною мірою спроможна виконувати завдання протиповітряної та протиракетної оборони. Водночас Україна нарощує власні ударні спроможності — з’являється дедалі більше ракетного озброєння, здатного діяти на середніх дистанціях і глибше», — підкреслює Ігор Романенко.
Окремо експерт звертає увагу на зростання ефективності ударів по критичній інфраструктурі противника, зокрема по об’єктах паливно-енергетичного комплексу. За його оцінками, поєднання ракетних і безпілотних засобів суттєво підвищило результативність таких операцій.
«Ще пів року тому ефективність ударів по об’єктах, пов’язаних із паливно-мастильними матеріалами противника, оцінювалася на рівні 15—20%, тоді як нині вона зросла до 40—45%», — наголошує він.
Російська система протиповітряної оборони, попри збереження розгалуженого ешелонованого захисту навколо Москви та Московської області, дедалі частіше стикається з перевантаженням і обмеженнями у здатності перекривати всі потенційні напрямки загроз. За оцінками Ігоря Романенка, окремі засоби українських ударів уже неодноразово проривали ці зони, що змушує РФ концентрувати ресурси навколо ключових об’єктів.
«Головні об’єкти, зокрема в Санкт-Петербурзі — місті, яке має символічне значення для російського керівництва, — також не є повністю захищеними. Те саме стосується районів Приморська, Виборга та прилеглих територій — система ППО не завжди здатна одночасно перекривати всі напрямки та реагувати на багатовекторні загрози. В Україні вже сформувалася стійка система завдання ударів середньої дальності (middle strike), яка поєднує застосування ракет і безпілотників. Ураження здійснюються на відстанях до 200 кілометрів, що є важливим елементом сучасної тактики ведення бойових дій», — пояснює експерт.
За даними західних розвідок і військових аналітиків, у російському плануванні вперше за останні роки фіксуються публічні та напівпублічні сигнали про розгляд кількох сценаріїв продовження бойових дій. Йдеться про підготовку до війни щонайменше у середньостроковій перспективі — на поточний і наступний роки, що фактично закріплює логіку затяжного конфлікту.
«Йдеться про підготовку до весняно-літньої наступальної кампанії, однак її реалізація, за оцінками, ускладнена значними втратами, що змусило російське керівництво частково перейти до прихованих форм мобілізації для відновлення ресурсів», — зазначає Ігор Романенко. Він додає, що поступово звужується «вікно можливостей» для російського керівництва щодо швидкого або політично вигідного завершення війни, що додатково підсилює сценарій її затяжного характеру.
Вікторія Машталер