Росія фактично продемонструвала так звану «дипломатію ракет» — саме таким формулюванням активно послуговуються західні медіа, аналізуючи російські удари по Україні на тлі саміту НАТО в Анкарі. За кілька днів до початку зустрічі, безпосередньо під час неї та одразу після завершення Кремль здійснив серію масованих комбінованих ударів по Україні. Найбільше постраждав Київ: у ніч на 6–7 липня Росія застосувала десятки ракет і сотні дронів, а всі балістичні ракети досягли своїх цілей через гострий дефіцит ракет-перехоплювачів Patriot.
Попри міжнародні заяви про необхідність миру, вже 8 липня, у день завершення саміту НАТО, а також у наступні дні — 10 та 11 липня — Росія продовжила удари по українських містах, знову атакуючи Київ та інші регіони.
Аналітики звертають увагу, що така хронологія навряд чи є випадковою. Напередодні саміту українська розвідка попереджала про підготовку Росією масштабного удару саме для того, щоб посилити психологічний тиск на союзників та вплинути на порядок денний зустрічі в Анкарі.
Особливо показовим це виглядає на тлі заяв Дональда Трампа, який напередодні саміту говорив про свої контакти з Владіміром Путіним і висловлював сподівання, що президент РФ нібито прагне припинення вогню. Реальні дії Кремля свідчили про протилежне: замість деескалації Росія посилила повітряний терор, використовуючи його як інструмент політичного тиску на Україну та її партнерів. Чи можна говорити, що це вже новий етап російської стратегії — демонстрація того, що будь-які дипломатичні дискусії супроводжуватимуться ескалацією на полі бою? В ефірі Польського радіо 24 свою відповідь дав головний редактор місячника Nowa Technika Wojskowa Маріуш Цельма.
«Росіяни відчули кров. У липні ми вже бачимо чергову хвилю атак. Йдеться не лише про щоденні удари, а про великі комбіновані атаки із застосуванням балістичних ракет і ракет комплексів ППО, адаптованих для ударів по наземних цілях. Фактично росіяни перевіряли можливості української протиповітряної оборони. Зокрема йдеться про добре відомі ракети-перехоплювачі для систем Patriot. Росіяни, ймовірно, хотіли б здійснювати такі масовані удари щоночі. Проте їхня система планування, визначення цілей і наявні ресурси поки що цього не дозволяють», — зазначив експерт.
Попри підтримку союзників, питання виробничих можливостей стає одним із головних факторів війни. Польський журналіст та експерт з авіації та оборони Бартош Гловацький наголосив, що проблема нестачі ракет стосується не лише України. За його словами, навіть західні країни стикаються з обмеженими запасами.
«Такі ракети не купують у магазині — їх потрібно виробити», — зазначив експерт.
Він нагадав, що під час останніх конфліктів союзники використовували значну кількість ракет PAC-3 для систем Patriot, а відновлення таких запасів потребує часу. За словами Бартоша Гловацького, сучасна війна все більше перетворюється на війну промислових спроможностей. Переможе той, хто зможе швидше виробляти озброєння, поповнювати запаси та підтримувати власний оборонний потенціал.
Окремий виклик — можливі атаки на українську енергетичну систему. Юліуш Сабак припускає, що Москва може знову використати зимовий період для посилення ударів по критичній інфраструктурі. За його оцінкою, цього року не варто очікувати швидкого припинення вогню або суттєвого зниження інтенсивності бойових дій. Росія, ймовірно, намагатиметься завдати максимальної шкоди саме тоді, коли наслідки ударів по енергетиці будуть найбільш відчутними. Водночас експерт наголосив, що ситуація не є «грою в одні ворота». Україна останнім часом регулярно завдає ударів по території Росії, використовуючи безпілотники для ураження військових об’єктів, логістики та промислової інфраструктури.
Юліуш Сабак також звернув увагу, що Альянс нарешті переходить до практичних рішень.
«Нарешті Альянс зрозумів, що самих заяв про збільшення оборонних витрат уже недостатньо, потрібно переходити до конкретних дій. Якщо подивитися на результати саміту, то бачимо, що було підписано чимало практичних домовленостей і угод. Наприклад, створюється спільний підрозділ важкого військового транспорту. З нашої точки зору надзвичайно важливим є також рішення щодо розвитку трубопроводів подвійного призначення — цивільно-військової інфраструктури. Фактично цю інфраструктуру планують перенести значно ближче до східного флангу НАТО», — розповів експерт Юліуш Сабак.
PR/ВМ