Після завершення холодної війни НАТО тривалий час зосереджувалося на кризах за межами власної території. Балкани, Афганістан, Ірак, боротьба з тероризмом та нові міграційні виклики визначали значну частину порядку денного Альянсу. Класична колективна оборона від великої держави знову опинилася в центрі уваги лише після зміни безпекової ситуації в Європі. Для Польщі цей поворот був принциповим. Від моменту вступу до НАТО у 1999 році Варшава наполягала на тому, що східний фланг потребує реальної військової присутності, інфраструктури та готовності до конвенційної війни.
«Польща завжди дотримувалася однієї й тієї самої позиції. Наше ставлення до цього питання залишається незмінним», — зазначила в ефірі Польського радіо 24 експертка з міжнародної безпеки, докторка Беата Гурка-Вінтер з Варшавського університету, нагадуючи про польські зусилля, спрямовані на повернення класичної оборони до стратегічного порядку денного НАТО.
За її словами, ще у 2010 році Польща докладала зусиль, щоб у стратегічних документах Альянсу було чітко закріплено значення конвенційної оборони. Однак тоді переконати союзників у необхідності готуватися саме до такого сценарію було складно.
Через польську територію проходить значна частина військової, гуманітарної та іншої допомоги Україні. Тут зосереджено ключові логістичні та навчальні ресурси Альянсу. Але, за словами Беати Гурки-Вінтер, пояснювати роль Польщі лише транзитом — означає суттєво її применшувати.
«Ще з моменту вступу до Альянсу Польща послідовно прагне до того, щоб держави східного флангу мали належне місце в стратегії НАТО», — зазначила експертка.
Протягом років Варшава намагалася переконати союзників, що загроза зі сходу потребує не декларацій, а конкретних дій: військових баз, інфраструктури, сил швидкого реагування та постійної присутності союзників. Після 2022 року потреба в цьому вже практично не потребує додаткових аргументів.
«Війна в Україні парадоксально нам допомогла, тому що в цей період, коли бойові дії відбуваються дуже близько до нашого кордону і загалом до східної частини НАТО, нам уже не потрібно переконувати держави Альянсу в тому, наскільки серйозною є загроза з боку Росії», — сказала Беата Гурка-Вінтер.
Як вважає експертка, український досвід показав, що пасивної оборони може бути недостатньо. І якщо Альянс хоче реально стримувати Росію, він має бути готовим не тільки захищати власну територію, а й позбавляти противника можливості продовжувати агресію.
«Якщо ми хочемо перемогти ворога, то не можемо концентруватися виключно на обороні. І наші командувачі, і військове керівництво НАТО частіше говорять про те, що в разі війни Альянс не може обмежуватися лише обороною. Ми також маємо бути готовими діяти — завдавати ударів углиб території противника, як це сьогодні робить Україна. І, схоже, саме після таких ударів Росія почала по-справжньому рахуватися з Україною», — наголосила експертка з міжнародної безпеки, докторка Беата Гурка-Вінтер з Варшавського університету.
Повну версію матеріалу слухайте у прикріпленому аудіофайлі
PR24/ В.М.