Масштабний наступ оперативного рівня на Київ наразі виглядає малореалістичним, оскільки для нього Росії потрібно було б сформувати значне ударне угруповання й забезпечити його ресурсами. На фронті російська армія переважно просувається за рахунок повільної інфільтрації невеликих груп і поступового витіснення українських підрозділів, а не великих проривів. Тому загроза столиці сьогодні більше пов’язана з постійними ракетними та дроновими атаками, які мають виснажувати інфраструктуру, обмежувати нормальне життя великих міст і чинити психологічний тиск на населення.
Водночас північний напрямок не можна розглядати лише в контексті можливого повторення сценарію лютого 2022 року. Росія може використовувати демонстративне накопичення сил або загрозу наступу як відволікаючий маневр, щоб змусити Україну перекидати резерви, а удар завдати на іншій ділянці. Так само потенційна агресія проти Польщі чи країн Балтії не обов’язково вимагатиме стотисячного угруповання: обмежена операція, масована атака безпілотниками або вторгнення невеликих сил можуть мати значний політичний ефект і спровокувати кризу всередині НАТО. Саме тому оцінювати ризик розширення фронту лише за кількістю військ біля кордону недостатньо.
Послухати можна в аудіозапису в додатку або на сторінці з подкастами.
Олексій Бурлаков