На початку повномасштабної війни українська армія отримала велику кількість західного озброєння, якого раніше не мала. Разом із новою зброєю виникла інша проблема — військових потрібно було швидко навчати нею користуватися, а тренування на справжніх системах були дорогими.
Саме з такої практичної проблеми, за словами Геннадія М'ясникова, і почалася історія L7 Simulators. Спочатку компанія була ІТ-бізнесом і займалася волонтерською допомогою. Поки військові не звернулися із конкретним запитом: як навчатися працювати з NLAW, не пошкоджуючи дорогу систему.
«Ми взяли справжній відстріляний NLAW, розробили програмне забезпечення та електроніку і зробили перший тренажер», — розповідає Геннадій М'ясников.
Після цього лінійка почала швидко розширюватися. З'явилися тренажери для Javelin, AT4, Carl Gustaf, Matador, Stinger, РПГ, мінометів та інших систем. Окремий напрям — підготовка до боротьби з безпілотниками.
Компанія створила, зокрема, тренажер «Дронобій», за допомогою якого військовий зі справжнім дробовиком у руках може у VR-сценарії відпрацьовувати знищення FPV-дрона. У складнішій версії один військовий керує дроном і намагається вразити стрільця, а той повинен його збити.
14:31 00885C71.mp3 Від «зоопарку» зброї до війни у VR: українські симулятори бою на MSPO у Кельцях [розмова із Генналіє М'ясниковим із L7 Simulators]
Сенс таких тренувань — передусім у збереженні життя. За словами Геннадія М'ясникова, військовий має не вперше побачити певну ситуацію в реальному бою, а вже мати досвід її проходження. «Коли це відбувається насправді, ти вже знаєш, як реагувати», — пояснює він.
При цьому в L7 стверджують, що не створюють тренажери навмання. Основним замовником компанія називає Збройні Сили України, а її інструктори та розробники навчальних сценаріїв мають бойовий досвід. Військові, які використовують системи, дають зворотний зв'язок — що потрібно змінити, додати або прибрати.
Такий підхід особливо важливий у війні, де загрози постійно змінюються. Серед нових викликів Геннадій М'ясников називає реактивні Shahed. За його словами, спочатку армія має визначити, яким саме засобом протидіяти цій загрозі, а вже після цього розробники тренажерів зможуть створити відповідну систему підготовки.
Наприклад, якщо одним із рішень стануть реактивні дрони-перехоплювачі, вже наявні тренажери доведеться адаптувати, адже керування такою системою відрізнятиметься від роботи зі звичайним дроном.
Ще одна тема, про яку говорить Геннадій М'ясников, — міжнародний ринок. Українським компаніям, на його думку, є що запропонувати європейським партнерам саме завдяки бойовому досвіду.
За його словами, українські розробники можуть швидше враховувати зміни в тактиці противника, тоді як до іноземних виробників така інформація часто доходить із запізненням. Саме тому, вважає Геннадій М'ясников, український бойовий досвід стає окремою цінністю для партнерів за кордоном.
Водночас вихід на міжнародні ринки ускладнює проблема експорту українського озброєння. Через обмеження компанії змушені шукати інші моделі співпраці — зокрема спільні підприємства з іноземними виробниками.
Для L7 важливими майданчиками в цьому процесі стають міжнародні оборонні виставки, зокрема MSPO у Кельцях. Саме там, каже М'ясников, можна за кілька днів зустрітися з великою кількістю потенційних партнерів, до яких із самої України було б значно складніше достукатися.
За даними компанії, понад 500 тисяч військовослужбовців ЗСУ вже пройшли підготовку на її тренажерах.
Про те, як саме L7 створювала перші симулятори, як український досвід змінює військову підготовку та що компанія шукає на ринках НАТО, — слухайте у повній розмові з Геннадієм М'ясниковим у прикріпленому звуковому файлі.
Тарас Андрухович