Удари по нафтовій інфраструктурі мають накопичувальний ефект, оскільки одночасно зачіпають переробку, експорт і внутрішню логістику. Пошкодження НПЗ скорочує можливості виробництва пального, а атаки на порти та транспортні маршрути ускладнюють експорт і переміщення нафтопродуктів усередині країни. Додаткове навантаження виникає через необхідність компенсувати дефіцит імпортом. Для російської армії наслідки проявляються передусім у складнішому матеріально-технічному забезпеченні, зокрема паливно-мастильними матеріалами. Операція «Барель» у цьому контексті є не окремою акцією, а частиною ширшого тиску на систему, яка одночасно забезпечує доходи російського бюджету та військову логістику.
Водночас зведення цієї стратегії лише до ударів по НПЗ було б спрощенням. Її потенційними цілями є також енергетична й газова інфраструктура, транспортні вузли та підприємства військово-промислового комплексу. Зв'язок між економікою та воєнними можливостями проявляється і через імпорт: для виробництва озброєння Росії необхідні закордонні комплектуючі, електроніка та інше обладнання, на закупівлю яких потрібні валютні доходи. Тому значення окремого знищеного об'єкта або партії пального варто оцінювати не ізольовано, а як частину тривалого впливу на фінансування, виробництво та логістику російської воєнної системи.
Послухати можна в аудіозапису в додатку або на сторінці з подкастами.
Олексій Бурлаков