Зростання інтенсивності повітряних атак під час повномасштабної війни Росії проти України змушує український оборонно-промисловий комплекс шукати нові рішення для захисту неба. Виклики змістилися від масового застосування безпілотників на волоконно-оптичній системі керування до масового виробництва засобів протидії російським реактивним засобам ураження. Урядовці, військові та представники оборонних підприємств визначили шляхи подолання технологічного розриву та створення спільних виробничих ланцюгів із Заходом.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну запустило безпрецедентну хвилю технологічних інновацій. За даними оборонного огляду Military Balance та матеріалів видання Defense Express, Україна разом із партнерами реалізувала низку успішних проєктів у сфері безпілотної авіації. Важливим досягненням стало впровадження штучного інтелекту для автоматичного захоплення цілей, що дозволило українським дронам долати ворожі перешкоди. Спільні ініціативи з європейськими виробниками дозволили інтегрувати західне високоточне озброєння на авіаційні платформи радянського зразка.
Попри значні досягнення в сегменті поршневих безпілотників, ситуація вимагає швидкого переходу до більш швидкісних систем. Масштабування випуску реактивних дронів висуває жорсткі вимоги до матеріалів, мікроелектроніки та компактних двигунів. Депутат Верховної Ради України Федір Веніславський відзначив активне залучення приватного бізнесу до розробки засобів ураження і назвав переваги балістичного озброєння із завдавання ударів на велику відстань.
«Я прихильник все-таки більш серйозних підходів для того, щоб ми на оперативну і на стратегічну глибину завдавали удари не крилатими навіть ракетами, а все-таки балістичними ракетами. І це той напрямок, який, я вважаю, є найбільш перспективним. Що стосується реактивних засобів враження, то, безперечно, коли мова йде про недорогі, але достатньо дальні, там з досяжністю 500 плюс кілометрів, то це вже дуже непогано в сукупності з іншими засобами ураження, що є метою наших розробок».
15:37 0090901C.mp3 Технологічні перегони оборони: Україна та Європа будують спільний купол безпеки
Практична реалізація нових систем озброєння вимагає чіткого інженерно-економічного розрахунку. Ключовим фактором стає вартість виконання бойового завдання. Успішна протидія ворожим комбінованим атакам можлива лише через поетапний розвиток українського виробництва та повноцінну інтеграцію з європейським оборонним сектором. Голова правління оборонного підприємства Анатолій Храпчинський заявив про необхідність усунення бар'єрів у трансфері технологій та висловився за об'єднання промислових потужностей.
«Ключовою проблемою взаємодії з європейськими країнами є відсутність трансферу технології, яка зав'язує нам руки. Ми не можемо, наприклад, разом з PBS-групою будувати ракету-інтерцептор, яка б надала нам можливість дешевого перехоплення. І так само надала б Чехії або іншим країнам Європи дешеве перехоплення».
Окрім зовнішньополітичного курсу модернізації українського оборонного сектору постала проблема внутрішньої координації між українськими державними структурами та приватними розробниками. Доступ перевірених приватних підприємств до накопичених українськими державними інститутами науково-технічних масивів міг би прискорити створення вітчизняних елементів високоточного зброярства, вважає Анатолій Храпчинський. В цьому контексті він згадав проблеми стандартизації та обмеження на використання китайських компонентів.
«Треба для цього казати про взаємодію з Європою на рівних умовах, як це було під час Другої світової війни, коли трансфер технологій був і безпосередньо передавались технології між союзниками для того, щоб створювати якісне рішення. Кому саме я викликаю за об'єднання зусиль стирання будь-яких кордонів і створення спільних підприємств або локалізацій будь-яких виробничих потужностей в рамках єдиного контуру ОПК Європа і Україна. Зараз головним ключовим завданням є об'єднання зусиль для створення якісних продуктів, які будуть відбивати ворожу атаку».
Критичним вузлом у розбудові оборонного потенціалу залишається швидкість масштабування готових інженерних рішень та безперебійність постачання компонентів. Створення закритих виробничих ланцюжків ускладнюється постійною ракетною загрозою з боку Росії для українських промислових майданчиків. Голова Українського кластера подвійних технологій Денис Святокум назвав шляхи диверсифікації постачання. Також він запропонував стратегію створення спільних підприємств у європейських країнах з обов'язковим збереженням етапу тестування в Україні.
«Елемент створення спільних підприємств, і, можливо, на першому етапі винос їх десь в дружніх країнах, це може бути перший крок. Але головне, щоб це не залишилося виробництвом тільки в країнах Східної Європи, ми повинні закладати в стратегію розвитку цих спільних підприємств так, щоб елемент допрацювання залишався в Україні. Тому що тут коротший шлях до тестування з нашими кінцевими споживачами, я маю на увазі військових, які інтегрують ці розробки в фінальні рішення».
Розвиток військово-промислового комплексу України та її міжнародних партнерів поступово трансформується у розбудову цілісної системи європейської безпеки. Технологічний поступ вимагає нарощування обсягів випуску зброї та зміни підходів до міжнародної кооперації. Перенесення частини виробничих потужностей у безпечні зони Східної Європи разом із тестуванням розробок на лінії фронту війни Росії проти України створює модель оборонної інтеграції. Сполучення українського бойового досвіду та західних промислових ресурсів визначить контури системи стримування потенційних російських загроз на континенті.
Олександр Савицький