Любомир Ференс часто буває в колоніях, де утримуються росіяни, взяті в полон ЗСУ. Він записує інтерв’ю для ресурсу Lviv.media. В колоніях знаходяться як росіяни, так і українці з окупованих територій, які воювали на боці Росії. Але російська пропаганда промила мізки і першим, і другим.
Любомир Ференс: Там є дуже великий вплив пропаганди. Під впливом цієї пропаганди вони переконані, що вони праві. Є варіанти, коли під кінець розмови під контраргументами починають танути, але це ненадовго. Наведу приклад, в індивідуальних розмовах вони умовно погоджуються з тим, що я контраргументую. Багато з них, коли я у них запитую: «Ви починаєте замислюватися над тим, що я говорив під час інтерв'ю?», — кажуть: «Так, це перший раз, коли ми почали замислюватися». Чи переконали ми їх, я не можу стверджувати. Якщо посіяв сумніви, то вже досягнув результату. Наприклад, я спілкувався з військовополоненим, було видно, що у нього є певні сумніви. Але в кінці розмови він мені сказав:«Любомире, те, що ви мені говорите, я мушу перевірити. Я не можу вірити вам на слово. Ви — українець».
Кожне інтерв'ю — своєрідний іспит. Не розумієш, хто опиниться перед тобою. Любомир намагається дискутувати з полоненими, відкривати їм очі. Але це вдається незавжди. А інколи зустрічі з окупантами просто шокують. Людина, яка закінчила духовну академію і могла б стати священиком, пішла на війну, забуваючи про заповідь «не убий». Або кримський татарин, який не пам'ятає, що зробили з його народом під час Другої світової і в 2014-му.
Любомир Ференс: Коли я починав перші інтерв'ю, я не знав, про що з ними буду говорити, чесно зізнаюсь. Ми говоримо про мотиви, про життя, про Росію. Наприклад, вони пояснюють, що в Україні воюють не українці. Це все Америка, що на СБУ висить американський прапор. Ти інколи підвисаєш — розумієш, що ці люди є жертвами пропаганди. Це твоя робота, і ти мусиш все це слухати. Деколи буває психологічно важко, у мене через пів години розмови закрадається думка, чи ця людина є психічно здоровою, щиро вам скажу. Але я його перепитую: «Ти в це віриш серйозно, ти говориш щиро?». І ти розумієш, що він дійсно переконаний.
Росія незацікавлена в поверненні українців з окупованих територій, які воювали на її боці. В першу чергу, на обмін йдуть росіяни. Зазвичай в українських колоніях вони розповідають про погане керівництво в Кремлі, жорстокість командирів, і взагалі, що Росії в Україні робити нічого. Коли ж повертаються в Росію, риторика кардинально змінюється.
Любомир Ференс: Деякі з них, коли йшли на обмін, відверто говорили: «Любомире, ми хочемо продовжувати з тобою спілкуватися, ми тебе знайдемо і т.д.». Я час від часу через VPN переглядаю репортажі Russia today або ще когось, коли бачимо повернення російських військових з полону. Я заради інтересу переглядаю, чи є ті люди, в яких я брав інтерв'ю, і що вони говорять зараз. Я інколи підколюю на інтерв'ю: «Встаньте, чи немає там паяльника, чи підключеного току, — Ні, Любомире, все нормально, — Росія 24 повісить орден. — Ні, Любомире, ми цього робити не будемо». І коли ми переглядаємо,як вони повертаються в Росію і вони також там на камеру кажуть, наприклад, двох-трьох ми бачили. Один сказав, що їх мучили в таборі, що заставляли присідати навіть безногих — феноменальна фраза. Дехто говорить, що задоволений, що повернувся, і зараз піде на відновлення, і буде допомагати фронту. Ось такі метаморфози з ними відбуваються.
Повністю інтерв'ю з журналістом Любомиром Ференсом слухайте в доданому файлі.
Лариса Задорожна