Москва вкотре заявляє про готовність до переговорів, зокрема щодо третього раунду в Стамбулі. Проте експерти вважають ці заяви маніпулятивними. Їх мета – втримати увагу Дональда Трампа до переговорного процесу, адже він виступає за дипломатичне врегулювання. Росія намагається демонструвати «конструктивність», роблячи гуманітарні поступки (обміни полоненими, тілами), але уникає реальних компромісів.
Росія навмисно затягує процес, щоби виграти час, реалізувати військові плани та дочекатися зручного політичного моменту, наприклад, посилення позицій на фронті або зміна політичної ситуації у США. Перемовини не мають змістовного наповнення, оскільки сторони мають кардинально протилежні бачення припинення війни.
Попри провали на фронті особливо в Харківській і Сумській областях, Путін не відмовляється від наступальних планів. Осінь 2025 може стати критичним моментом. Є також побоювання, що Росія може вдатися до гібридної агресії проти країн НАТО, зокрема у формі фальшивих повстань у країнах Балтії за сценарієм Донбасу-2014.
Білорусь втратила військову автономію, і без її участі Росія не зможе повноцінно розпочати військову кампанію проти НАТО. Можливі навчання на її території восени можуть стати прикриттям для підготовки до агресії.
Трамп використовує ситуацію в Україні для тиску на Європу, домагаючись вигідних економічних умов. Він поки не зацікавлений у жорсткому тиску на Росію, але й не відмовляється від підтримки України, особливо якщо це вигідно для американської оборонної промисловості. Європа, в свою чергу, готова платити, щоб зберегти присутність США на континенті.
Загалом, ситуація виглядає як складна політична ігра з мінімальними шансами на реальний мир у короткостроковій перспективі.
Олексій Бурлаков