Нещодавно верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич оцінив, що Китай та Росія можуть координувати свої агресивні дії, і що необхідно готуватися до потенційного глобального збройного конфлікту з Китаєм та Росією, а також що 2027 рік може стати кризовим роком. Чи означає це, що Європу чекає за два роки пряма конфронтація з Росією і чи готується до такого розвитку Старий контенент включно з Польщею? 18 місяців, про які говорив генерал Гринкевич, будуть дуже насиченим часом, вважає генерал та доктор військових наук Ярослав Крашевський:
«Ці 18 місяців, про які говорив генерал Алексус Гринкевич, ймовірно, це саме той час, і я так це інтерпретую, коли відбудеться зіткнення між США та Китаєм, тобто тайванське питання. А українське питання буде розв’язане не між Росією та Україною, а між Сполученими Штатами та Китаєм», – наголосив генерал.
За його словами, нинішня війна в Україні має значно ширший вимір. Йдеться не лише про території чи політичний вплив, а й про економічні ресурси, які можуть визначати розвиток технологій та економік майбутнього. «Це війна за величезні гроші, оскільки у звітах, опублікованих до 24 лютого 2022 року, ресурси рідкісноземельних мінералів в Україні оцінювалися у вісім трильйонів доларів. Це величезна сума», – підкреслив експерт.
Ярослав Крашевський зазначає, що майбутнє України та Європи тісно переплітається з майбутнім Тайваню, а глобальна конкуренція між США та Китаєм безпосередньо впливатиме на перебіг війни.
Генерал також висловив думку, що Польщу та певну частину Європи у контексті усіх цих подій чекає передусім ескалація гібридної війни, інформаційної війни, тобто багатьох актів саботажу, диверсій, провокацій з боку Російської Федерації.
Поки світ стежить за глобальною конкуренцією між США та Китаєм, Європа опиняється віч-на-віч із власними безпековими викликами. «Архітектура американоцентричного світу нагадує картковий будинок, – пояснює політолог Олексій Буряченко. – Адже Ялтинсько-Потсдамська система, яка формувалася після Другої світової війни, будувалася на балансі двополярного світу – протистоянні Радянського Союзу та США. Вона передбачала навіть створення Радбезу у збалансованому форматі, запропонованому обома сторонами».
За його словами, після розпаду Радянського Союзу світ став відверто американоцентричним. «Pax Americana почала реалізовуватися в повному обсязі. Стало очевидно, що саме Америка має забезпечувати дотримання правил гри та архітектури світової безпеки. Адже міжнародні правила були виписані під США: робота Світового банку, міжнародних організацій, м’яке право, поширення демократії. Це все інструменти Америки, за які вона й платила», – пояснює політолог.
Водночас, на його думку, за президентства Дональда Трампа ситуація змінилася. «Команда Трампа підходить до світової політики досить спрощено. Вони не до кінця розуміють, які інструменти впливу та стримування дає Америка світові, чому саме США мають їх утримувати і що отримують натомість. У результаті світ рухається шляхом регіоналізації – і не стільки під тиском інших країн, скільки через добровільне рішення самих Сполучених Штатів Америки та нового президента», – наголосив політолог.
Таким чином, Європа опинилася віч-на-віч із власними безпековими викликами. «Сполучені Штати залишаються радше ситуативним політичним партнером. За Трампа я б робив акцент на економічне співробітництво, але зовсім не факт, що у випадку нападу на одного з членів НАТО Вашингтон буде готовий застосувати п’яту статтю та виконати безпекові зобов’язання», – підсумував Олексій Буряченко.
Прослухати програму «На прицілі» можна у прикріпленому аудіофайлі
Вікторія Машталер/Тарас Андрухович