Військовослужбовець 36-ї бригади Збройних Сил України Хуан Альберто Лейва Гарсія, українець кубинського походження, після наказу вищого військового керівництва разом з іншими оборонцями Маріуполя склав зброю та вийшов з оточеного заводу «Азовсталь». Після цього він потрапив до колонії в Оленівці, на окупованій Луганщині, а згодом — до СІЗО в Таганрозі.
«Ми піддалися жорстокому поводженню, фізичним знущанням, постійному побиттю. Тобто весь комплекс знущань, про який уже всі чули, в Україні про це знають — він був наявний з першого дня», — розповідає Хуан Альберто Лейва Гарсія.
Він описує психологічний тиск, що супроводжував фізичне насильство: «Росіяни вдалися до такої маніпуляції, що людина поступово перетворюється на примітивну форму існування, де думки зводяться до найелементарнішого. Ти починаєш думати лише про банальні речі, наприклад, яким буде шматок хліба. Зараз це здається абсурдом, і я це розумію, але тоді такі думки у мене з’являлися. Тіло просить більше, тіло вимагає більше, а ти не можеш йому дати. Люди втрачали свідомість просто від виснаження. Це була буденна статистика».
На запитання про твердження Віктора Франкла у книзі «Людина в пошуках справжнього сенсу», що вижити у концтаборі допомагають надія та розуміння сенсу життя, Хуан Альберто відповів: «Так, цілком. У мене була асоціація — тлумачення надії з Писання, і я трактував його для себе. Була одна цитата, за яку я тримався. На ній я вибудував свою систему цінностей. Не стільки релігійних у вузькому сенсі, скільки загальних християнських. Я намагався триматися розуміння правди, істини. Надіявся, сподівався, вірив».
Військовослужбовець підкреслює, що віра та надія допомагали пережити найважчі моменти полону: «Я розумів: за нами правда, все правильно. Наша ситуація не була найгіршою — родичі знали, що ми в колонії, всі знали, що ми вийшли з "Азовсталі", що ми живі. Я вірив до останнього. Вірив, що якщо так сталося, значить, так має бути. Можеш не витримати, можеш не витримати фізично, але треба намагатися витримати. Якщо було потрібно вийти, значить, треба пройти це й вижити».
Сьогодні Хуан Альберто Лейва Гарсія проходить реабілітацію і планує продовжити військову службу в Збройних Силах України. Його історія — живий доказ того, що навіть у найскладніших умовах сила духу і віра у справедливість допомагають вижити.
Володимир Гарматюк