Цього разу у програмі «На прицілі» говоримо про те, як диверсія на польській залізниці стала черговим тестом для міжнародної безпеки. Щоб детальніше розібратися в ситуації, поговорили з кількома польськими та українськими експертами, зокрема колишній керівник польського Агентства розвідки, полковник Ґжеґож Малецький зазначив, що ці інциденти — частина постійної кампанії Росії, що триває від початку повномасштабної війни проти України:
«Ми повинні усвідомлювати, що це один з актів у ширшій стратегії дій, яку ми спостерігаємо щонайменше від початку війни, тобто від нападу Росії на Україну. Тому ми не можемо розглядати цей інцидент окремо від загального контексту. Я маю на увазі всі попередні події диверсійно-саботажного характеру, тобто фактично такі, що мають риси терористичних дій — державного тероризму», — пояснює полковник.
Ґжеґож Малецький підкреслює, що мета таких дій — не лише фізичне руйнування об’єктів інфраструктури, а й психологічний і політичний тиск на суспільство: «Ці дії відбуваються на території Польщі та спрямовані проти об’єктів зі стратегічним значенням або менш важливих об’єктів, підпали яких мають передусім пропагандистський чи символічно-іміджевий ефект. Тож загалом ідеться про демонстрацію агресивної позиції Росії, але руками інших виконавців. Так росіяни здійснюють певну демонстрацію сили, але не ставлять власного підпису, дистанціюючись і створюючи враження, що це не вони. Це типова поведінка Росії протягом багатьох років».
За словами полковника, Росія традиційно використовує на свою користь громадян інших держав:
«Росіяни традиційно й багато років використовували на свою користь громадян різних держав. Це відома методика — вербувати людей з інших країн для дій на території третіх держав. Йдеться про те, щоб у разі викриття можна було заперечити зв’язок цих осіб із Росією, удавати невинних і не залишати переконливих доказів російської участі. Вони залишають усе в сірій зоні для тих, хто не має чіткої впевненості, що за цим стоїть Росія», — зазначив він.
Ґжеґож Малецький пояснює, що залучення осіб з українським громадянством у диверсійні операції має подвійний ефект:
«Брак прямих доказів дозволяє спрямовувати підозри на інші держави. У цьому випадку, вербуючи осіб із українським громадянством, вони підживлюють антиукраїнські настрої, створюючи приводи для того, щоб перекладати відповідальність на Україну та її владу. Це класична російська тактика».
Полковник Ґжеґож Малецький говорить, що двоє підозрюваних не були випадковими виконавцями, а мали спеціальну підготовку та професійні навички:
«Я від самого початку, коли ще не було даних про цих осіб і детальної інформації про те, як саме була проведена ця диверсія, звертав увагу, що використання вибухових матеріалів однозначно вказує на те, що виконавцями були не випадкові люди. Це були спеціально підготовлені особи, які мали знання та фахові навички та яких свідомо скерували для виконання цього завдання. На відміну від усіх попередньо затриманих осіб, підозрюваних у діяльності саботажного чи диверсійного характеру, ці двоє підготували вибухові пристрої і мали спеціалізовані знання, досвід і навички поводження з такими матеріалами. Це професіонали, а не випадкові виконавці», — акцентує експерт.
Він також звертає увагу на системні проблеми: один із підозрюваних раніше був затриманий в Україні за подібні дії, але не був внесений до міжнародних баз даних, що могло попередити його в’їзд до Польщі.
«Наявність даних про попередні правопорушення цього підозрюваного могла б стати сигналом для міжнародних служб, щоб запобігти його в’їзду на територію Польщі. Це питання стосується координації між країнами та ефективності міжнародних систем безпеки», — додає Ґжеґож Малецький. Відтак, за його словами, такі прогалини у системах міжнародного обміну інформацією створюють можливості для проведення складних диверсій, особливо коли мова йде про професійно підготовлених виконавців.
За твердженнями польських спецслужб, особисті дані двох підозрюваних вже встановлені, але їх імена поки не оприлюднені через розслідування. Відомо, що один із підозрюваних раніше був судимий у Львові за акти саботажу, а інший нібито родом з Донецької області. Це питання викликало особливу увагу експертів. Анджей Дерлятка, колишній керівник розвідуправління Польщі, в ефірі Польського радіо 24 звернув увагу на невідповідності у цьому випадку:
«Якщо його засудили минулого року, що він робив на волі? Є цілий ряд знаків питання в цій справі. Друге питання — той мешканець Донбасу. Його навмисно було б перекинути до Польщі, аби виконати це завдання. Він якось спав тут, пересувався, утримувався. Тож треба з'ясувати, з чого він тут у Польщі жив і хто стоїть цією підтримкою», — коментує експерт. Він також підкреслює, що за діяльністю диверсантів, ймовірно, стоїть ширша мережа російських агентів. При цьому вони могли користуватися допомогою «випадкових людей», які не обов’язково усвідомлювали справжні цілі операції.
Своєю чергою, український аналітик Андрій Вігірінський у своєму коментарі наголошує, що неважлива національність людини, котра вчиняє диверсії, а важлива її мотивація та забезпечення безпеки стратегічно важливих об'єктів:
«Неважливо, якої національності людина, котра вчиняє відповідні дії. Важливо те, що цей об’єкт належить до критичної інфраструктури, і держава не забезпечила його безпеку».
Він пояснює, що будь-яка людина може бути залучена у подібні операції, незалежно від країни походження: «Можна знайти, скажімо, у Німеччині німця, і завербувати його для використання засобів телекомунікації чи підкупу, і він піде та вчинить щось схоже. І від цього, з погляду наслідків, щось змінюється? Нічого не змінюється. Бо людина діє як організм, у неї різні мотиви: може, приміром, не подобатися канцлер, прем’єр-міністр, або її залучають до операції під чужим прапором, як провокацію проти оточення власних політичних діячів», — зазначає аналітик.
Андрій Вігірінський наголошує, що вибір виконавця певної національності часто використовується спецслужбами як інструмент для маніпуляції громадською думкою. За його словами, спеціально залучаючи людей певного походження, створюють необхідні настрої та підстави для інформаційних операцій. Він наводить приклад Російської Федерації, яка застосовувала подібну тактику у випадку Крокус-Сіті, коли люди мали перетнути кордон у напрямку України, а потім розкрутити інформаційну кампанію, під яку готували подальші деструктивні дії.
Аналітик також критикує політичне керівництво, яке, на його думку, не завжди оцінює ризики раціонально: «Якщо країна не здатна до раціонального осмислення, питання безпеки має ставити своїм органам. Це не через те, що виконавці українці чи інші іноземці, а через те, що критична інфраструктура залишається вразливою. Політичне керівництво має підходити до цього системно. Інакше безпечнішою інфраструктура не стане», — резюмує Андрій Вігірінський.
Повну версію подкасту слухайте у доданому аудіофайлі.
Вікторія Машталер/Тарас Андрухович