2025 року зафіксована тенденція до розширення агресивної діяльності Росії на різні регіони, включно з країнами НАТО та державами колишнього СРСР. Про це йшлося під час дискусії у Києві «Перспективи розширення російської агресії. Як скоординувати протидію планам Кремля у різних країнах». Експерти застерегли: Москва продовжує війну проти України і водночас активно залякує союзників Києва, щоб послабити їхню підтримку та розколоти антипутінську коаліцію.
Основною метою Кремля, на думку фахівців, є демонстрація неспроможності НАТО захистити своїх членів та дискредитація Альянсу на міжнародній арені. Росія намагається розширювати межі допустимого, провокуючи гібридні й силові інциденти, щоб поступово понизити реакцію союзників і зробити ймовірнішою повномасштабну війну.
Співкоординатор ініціативи «Бурштиновий шлях» Дмитро Левусь наголосив, що 2025 рік став знаковим для розширення агресії Росії. «Йдеться не лише про Україну — бачимо масовану дронову атаку Польщі, інциденти на кордоні Естонії, інтервенція дронів до Литви та Латвії, а також диверсії проти залізниці в Польщі», — сказав Дмитро Левусь. На його думку, це свідчить, що Москва намагається вивести агресію за межі українського фронту і тиснути на країни, які її підтримують.
Експерт також звернув увагу на активність Росії поза НАТО. Він згадав, що Кремль прагне контролювати колишній СРСР, і навів приклад конфліктної ситуації з Азербайджаном після збиття літака, що не була офіційно визнана Росією. За його словами, водночас помітно зменшення російського впливу на Кавказі — дедалі частіше говорять саме про «південний Кавказ», а не про весь регіон, що свідчить про зміну геополітичного балансу.
Журналіст польського Radio Wnet Павел Боболович заявив, що у Польщі досі не хочуть відкрито визнавати початок російської агресії. Він вважає, що уряд намагається описувати події як «гібридні загрози», хоча після дронової атаки на Польщу ситуація набула реальних ознак військової дії. За його словами, «суспільство не хоче чути, що перебуває у стані війни, так само як українці не хотіли це визнавати з 2014 по 2022 рік».
Павел Боболович додав, що Європа роками уникала називати Росію агресором. Він підкреслив, що ще у часи Чеченської війни, а потім під час агресій проти Грузії та України міжнародна спільнота не давала належної оцінки діям Москви. Це, на його думку, сформувало нинішню проблему — страх визнати війну і назвати агресію агресією, адже це вимагало б активних дій.
Журналіст вважає, що Росія веде війну далеко за межами України: «Вона триває і в Польщі, і в Литві, і в Німеччині, і навіть у Сполучених Штатах». Він стверджує, що є багато сфер, де присутній російський фактор — від дезінформації до політичного розхитування, але відсутність спеціальних механізмів виявлення цього впливу робить його малопомітним.
Головний редактор молдовського видання «Нокта МД» Міхаїл Сіркелі зазначив, що в Молдові значно гостріше відчувається небезпека війни, ніж у країнах ЄС. Він пояснив, що «чим далі від кордону з ЄС, тим менше це відчуття», і саме тому складно переконати західні суспільства в реальності загрози. Міхаїл Сіркелі наголосив, що Молдова розглядається Москвою як стратегічний тил України.
Він описав потенційний сценарій: спочатку — перемога проросійського кандидата на президентських виборах, потім парламентські вибори, проведення своїх представників до влади і згортання демократії за зразком подій у Грузії. За таких умов, Молдова може бути втягнута у війну проти України навіть без прямих воєнних дій — через дипломатичні механізми і використання Придністров’я як плацдарму.
Політолог Віталій Кулик відзначив, що після провалу на Південному Кавказі Росія змінила фокус і активізувала діяльність у Центральній Азії. Він підкреслив, що в регіоні відбуваються інтеграційні процеси, де країни намагаються формувати власні стратегії розвитку, не залежні від зовнішнього впливу. За його словами, Казахстан та інші держави дедалі більше дистанціюються від Росії, що, своєю чергою, викликає посилення тиску з боку Кремля.
Кулик зазначив, що інформаційний вплив посилюється через модифіковані структури на кшталт «російських домів», які мімікрують під освітню чи культурну діяльність, але насправді формують осередки російської присутності. Він також навів приклад Киргизстану, де приміщення для російської мови використовувалися для вербування найманців на війну проти України.
Усі учасники дискусії погодилися, що найслабше місце Заходу — брак політичної волі і страх визнати реальність війни. Росія послідовно тестує межі реакції різних держав, нарощуючи гібридний тиск. Якщо Європа не готова реагувати відкрито, Кремль продовжуватиме розширювати поле своєї агресії — від Балтії до Центральної Азії.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
10:10 postup rosagresii_RP НА ПЕРЕХРЕСТІ ПОДІЙ. Розширення російської агресії: як реагувати на нову геополітичну реальність
Олександр Савицький