Зараз окупованими російськими загарбниками залишаються 19,27% території України. Хоча за останній рік їм вдалося захопити менше одного відсотка землі, ціна цього просування є колосальною. Військовий аналітик Олександр Коваленко зазначає, що на Лиманському напрямку ворог залучає величезні сили, але високі втрати нівелюють темпи наступу.
Подальша оборона залежатиме від виснаження людського ресурсу агресора, сказав Коваленко: «Нестача людського ресурсу не дозволятиме їм активно наступати. Покровсько-Мирноградська агломерація виконала свої завдання, вона стримала росіян. Слов'янсько-Краматорський плацдарм — найбільш укріплена частина Донецької області, і якщо росіянам вдасться вийти на його околиці, захоплення може забрати набагато більше часу, ніж битва за Бахмут чи Авдіївку».
Окрім східного фронту, загроза зростає на Запорізькому напрямку, який противник вважає стратегічним. Полковник Сергій Грабський прогнозує посилення тиску в березні-квітні та акцентує, що лише комбінація фронтового спротиву з ударами по російських оборонних підприємствах та міжнародними санкціями може підірвати воєнну машину РФ.
«Росія може дозволити собі рекрутування 35 тисяч осіб на місяць, але через санкційний тиск ремонт зруйнованих українськими дронами підприємств тепер розтягується на 3–6 місяців замість двох тижнів. Якість особового складу, що надходить у військові підрозділи РФ, неухильно знижується», — зазначив Сергій Грабський.
10:47 01EA0E20.mp3 Війна на виснаження: чи витримає Росія економічне та мілітарне піке
Економічний тиск також стає визначальним: щомісячні видатки Росії на війну сягають 26 мільярдів доларів, підрахував ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко. Він переконаний, що за нинішніх темпів падіння російської економіки війна може тривати ще 2–3 роки, якщо Україна не змінить правила гри через нарощування інтенсивності повітряних атак.
«Щоби ми могли адекватно відповідати на російські ракетно-дронові удари по Україні ударами по російській економіці, нам слід збільшити інтенсивність ударів у 8–10 разів. Тільки тоді ми зрівняємося в потенціалі руйнувань з Російською Федерацією», — вважає Олександр Савченко.
Водночас дипломатичний шлях залишається заблокованим через особисті амбіції очільника Кремля, зазначив ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба. На його думку, російський диктатор Володимир Путін бачить сенс у переговорах лише як у засобі маніпуляції, доки його армія має змогу просуватися, а бюджет — фінансувати агресію.
«На сьогодні Путін має дві мотивації продовжувати війну: просування російської армії та наявність сил і засобів, а далі воювати. Доки вони у грі, він на угоду про припинення вогню не піде і використовуватиме переговори просто для відведення очей та виграшу часу», — переконаний Дмитро Кулеба.
На тлі цих подій дедалі частіше зринає проблема ядерної зброї, як єдиного дієвого запобіжника. Політолог Тарас Загородній нагадав, що досвід України, яка віддала ядерну зброю і стала жертвою агресії, зараз уважно вивчають сусіди, зокрема Польща. А наявність наукових реакторів в Україні змушує світ рахуватися з її потенціалом.
«Американці знають, що Україна має інтелектуальні можливості створити ядерну зброю. Коли ти маєш реактор — ти маєш такі можливості. Той факт, що країна, яка відмовилася від ядерної зброї, стала об'єктом агресії, для всіх означає одне: коли ти її не маєш — ти ніхто», — сказав Тарас Загородній.
Таким чином, майбутнє російської збройної агресії проти України вирішуватиметься не лише на полі бою, а й у сфері економічного виживання, стверджують експерти. Без масштабної синхронізації військових зусиль та міжнародного санкційного тиску на Росію основним сценарієм залишається виснажлива війна на роки, застерегли вони.
Підготував Олександр Савицький