Громадська організація «Lingva Lexa» спільно з Офісом Генерального прокурора та фахівцями із соціальної психології презентували результати першого кількісного дослідження психологічного впливу кремлівських наративів на російських військовополонених. Статистичний аналіз підтвердив: рівень віри у пропаганду прямо корелює з готовністю вчиняти воєнні злочини та небажанням здаватися у полон.
Об'єктом аналізу організації «Lingva Lexa» став психологічний вплив кремлівських наративів на російських військовополонених. Статистичні методи дозволили вперше мовою цифр підтвердити: рівень віри у пропаганду прямо корелює з готовністю вчиняти воєнні злочини та небажанням здаватися в полон. Дослідження проводилося за допомогою спеціальних паперових опитувальників із повним дотриманням усіх процесуальних норм.
Середній рівень віри у пропаганду: понад 47%, а майже 77% респондентів довіряють бодай одному маніпулятивному твердженню. Голова організації «Lingva Lexa» Анна Вишнякова наголошує, що віра в телевізійні міфи вибудовує внутрішній моральний фундамент для системного насильства.
«Пропаганда виступає моральною та когнітивною основою агресії, перетворюючи акти вторгнення на виправдані дії. Ми віднайшли, що вона дуже сильно посилює самоідентифікацію людини як частини "русского міра", що пов'язано з більшою лояльністю і готовністю воювати або навіть померти», — зазначила Анна Вишнякова.
Аналіз показав наявність стійких кореляцій між ідеологічним впливом медіа та реальною поведінкою солдатів на полі бою. Дві третини опитаних військовополонених сприймають війну як «законну» та «виправдану», причому віруючі в пропаганду дотримуються такої думки у шість разів частіше за інших. Це свідчить про те, що пропаганда є не просто інформаційним шумом, а реальним поведінковим каталізатором агресії.
Важливим аспектом дослідження стало питання бойової мотивації та капітуляції. Виявилося, що лише 11% загарбників здалися в полон добровільно, а сильні пропагандистські переконання вдвічі знижують ймовірність здачі. Навіть після пережитого жаху війни та перебування в полоні 25% респондентів заявляють про готовність знову брати зброю до рук.
«Пропаганда підсилює бажання воювати, адже люди, які вірять у наративи, вдвічі частіше хочуть повернутися на фронт навіть після полону. Віра в пропаганду знищує схильність солдатів до добровільної здачі, і навіть невелике зростання цієї віри суттєво знижувало ймовірність капітуляції», — додала експертка.
Окрему увагу аналітики приділили механізму дегуманізації українців, який є першим кроком до вчинення воєнних злочинів. Серед полонених, які не піддалися сильному впливу пропаганди, дегуманізуючі установки мали 36%, проте серед тих, хто фанатично довіряє російській пропаганді, цей показник злітає до 54%. В середньому російські солдати вважають українців лише на 88% еволюційно розвиненими, ставлячи їх на один щабель між кроманьйонцями та сучасними людьми.
Це створює психологічний ґрунт для заперечення наявності в українців повноцінних людських якостей. Крім того, більшість опитаних щиро вірять, що воюють не проти суверенної держави, а проти НАТО та «американців, які їх вбивають».
Анна Вишнякова закликає правоохоронців та міжнародну спільноту дивитися глибше за екрани телевізорів — на ідеологів та архітекторів цієї машини знищення: «Потрібно використовувати всі можливості, щоб забезпечувати відповідальність для пропагандистів, зокрема відстежувати та блокувати їхні активи за кордоном. Коли розмотуєш цей клубок, доходиш до філософів та політтехнологів, адже ця система почала будуватися ще за часів Радянського Союзу».
Автори дослідження наполягають на тому, що кримінальна відповідальність має стосуватися не лише «говорящих голів», а й тих, хто залишається за кадром. Пропаганда у цій війні визнана абсолютно такою ж зброєю, як ракети чи дрони, що вимагає розробки комплексних кримінальних проваджень. Це справа про цілу систему ідеологічного пособництва в агресивній війні, а не про окремі епізодичні висловлювання.
Юридичне значення зібраних даних є фундаментальним для доведення в міжнародних інстанціях фактів геноциду та злочинів переслідування з боку російського агресора. Ключовим фактором тут стає доведення мотиву нетерпимості, який зазвичай важко виміряти кількісно. Директорка ГО «Центр "Соціальна дія"» Ірена Федорович переконана, що системна фіксація таких впливів допоможе перетворити розрізнені воєнні злочини на єдиний доказовий ланцюг.
«Робота з оцінкою пропаганди має посилювати роботу правоохоронців у полі, щоб окремі епізоди склалися у величезний пазл злочину переслідування. Саме питання мотиву нетерпимості є визначальним для ефективного покарання за геноцид, і ми сподіваємося одного дня мати цей сильний кейс», — пояснила Ірена Федорович.
Україна сьогодні не має копіювати вузькі рамки Римського статуту, який обмежує відповідальність за агресію лише найвищим командуванням, стверджує Федорович. Натомість необхідно створювати прецеденти покарання за пособництво в агресивній війні через ідеологічну обробку мас. Системна робота з оцінкою наративів має стати частиною великої юридичної стратегії на національному та міжнародному рівнях.
«Жоден міжнародний злочин неможливий без доведення мотиву нетерпимості, тому ми маємо брати відповідні дані для майбутніх судів. Наразі, працюючи з цією реальністю, ми не можемо відкидати саме те, що є в інформаційному просторі, і не збирати цих даних», — зауважила Федорович.
Результати дослідження «Lingva Lexa» засвідчують, що кожен відсоток зростання віри у пропаганду збільшує переконання солдата у легітимності війни на 0,95%. Це підтверджує, що ідеологічна індоктринація здатна прив'язувати людину до злочинної справи навіть тоді, коли вона стикається з її руйнівними наслідками у полоні. Пропаганда в агресивній війні РФ перестала бути лише супутнім фоном, ставши зброєю з вимірюваним летальним ефектом.
Олександр Савицький