Російські окупаційні війська, розпочавши анонсований весняний наступ, зіткнулися з неможливістю тиснути по всій лінії фронту, зосередивши зусилля лише на окремих ділянках Донеччини та Запоріжжя. Попри залучення всього спектра ресурсів — від бронетехніки до таких екзотичних для сучасної війни засобів пересування, як кавалерія, атаки ворога переважно зазнають відсічі.
Виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло пояснив, що російські загарбники використовують будь-яку можливість для прискорення руху піхоти, проте українські Сили безпілотних систем виявилися готовими до таких сценаріїв.
«Було помічено мотоцикли, мототехніка, автомобільна техніка і навіть коні — фактично усе, на чому можна хоч якось швидше пересуватися, ніж пішки, росіяни застосували. В першій хвилі ось цього анонсованого весняного наступу, на щастя, у росіян провалилися, бо вони не змогли знищити нашу протиповітряну оборону і добитися панування в повітрях. Хоча точність керованих авіаційних бомб у них впала наполовину, бо ми навчилися дешевими способами, зенітними дронами, збивати їхні розвідувальники, які ці КАБи і артилерію наводять на наші позиції», — зазначив Дмитро Жмайло.
Сучасна фаза війни остаточно перейшла у формат високотехнологічного протистояння, де чисельна перевага агресора нівелюється створенням масштабних «кіл-зон». За словами Дмитра Жмайла, це дозволяє Силам оборони виявляти та знищувати окупантів ще на підступах до українських позицій. Це дає Україні шанс не лише зупинити просування піхоти, а й зміцнити переговорну позицію у поточному році.
«Наша війна перейшла в високотехнологічну фазу, так як є тепер великі кіл-зони в 15-25 км, чого не було у попередні роки, то це дає нам можливості більше виявляти російських окупантів і не підпускати їх до наших позицій. Є у них перевага в кількості безпілотників, але ми переважаємо саме якістю, тому це перші хороші ластівки того, що є шанс зупинити піхотні просування росіян на землі. Можливі просування точкові ворога, на жаль, ще будуть, бо він зберігає свій потенціал, але поки що весняно-літній наступ станом на зараз захлинається», — зауважив Дмитро Жмайло.
Проте на тлі успіхів маневреної оборони існують серйозні застереження щодо стабільності подальшої військової допомоги, зокрема з боку США. Директор платформи New Geopolitics Research Network Михайло Самусь застеріг, що політична непередбачуваність у Вашингтоні та заперечення необхідності закупівлі українських технологій загрожують критичним дефіцитом засобів ППО. На його думку, ігнорування досвіду ефективності українських дронів-перехоплювачів ставить під удар не лише Україну, а й американські бази в інших регіонах світу.
«Чи припинять Сполучені Штати продавати зброю Україні — я би не виключав такий варіант, тому що може бути заявлено, що не вистачає тих же самих ракет для зенітних систем Patriot із захисту регіону, бо Трамп вперто заперечує необхідність закупівлі українських дронів. Якщо буде кілька сотень "Шахедів", то стане питання, а що робити з ППО, і тоді вже всі ракети для Patriot будуть розстріляні. Найгірше, що американські генерали не можуть сказати чесно, що треба негайно закупити в Україні 20-25 тисяч дронів-перехоплювачів, плюс попросити українців надати негайну допомогу підготовці інструкторів», — вважає Михайло Самусь.
Поки американські політики вагаються, українські технології вже скеровані на захист неба над Перською затокою. Місцеві уряди та європейські партнери зацікавлені у швидких рішеннях проти іранських безпілотників. Україна вже надіслала в регіон передові розробки: від ШІ-перехоплювачів Sting до високошвидкових Merops. Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський переконаний, що такий експорт досвіду та техніки відкриває шлях до створення нового оборонного альянсу в Європі, який не буде залежати від рішень США.
«Ми зараз на тій стадії, коли нас повинні не запрошувати вступити НАТО, а просити стати самим НАТО. Адже ми можемо сформувати швидку реакцію на будь-яку загрозу. Чи можемо ми це робити — безумовно, якщо буде додаткове фінансування з країн Близького Сходу, що зацікавлені у збільшенні наших ресурсів з виробництва дронів-перехоплювачів. Потрібно, щоб Європа об'єдналася навколо України, яка її захищає, і створила військовий альянс, де ми не будемо питати в американців, чи ми можемо використовувати певні системи», — стверджує Анатолій Храпчинський.
Для масштабування цього успіху український оборонний сектор, який налічує вже півтори тисячі компаній, потребує переходу від волонтерських ініціатив до жорсткої державної стандартизації. Анатолій Храпчинський наголошує, що уніфікація зв'язку та засобів РЕБ є критичною умовою для того, щоб українські вироби працювали як єдиний комплекс із європейськими системами озброєння.
«Ми, виробники, пішли по принципу пошуку швидкого рішення на загрозу, яка з'явилась, і коли ми розуміємо, що воно працює в різних підрозділах, тоді ми підходимо до масштабування та кодифікації. Нам потрібно все ж таки виходити вже в стандартизацію, сертифікацію та уніфікацію наших виробів, а для цього потрібно чітке задання від держави. Німеччина виробляє снаряди, Британія — ракети, а ми виробляємо дрони, які працюють в комплексі з цими системами і захищають навіть військові бази на Близькому Сході», — пояснив Анатолій Храпчинський.
Тим часом Польща також завершила розробку власного ударного безпілотника PLargonia та інвестує майже 6 мільярдів євро у створення Центру автономних систем. Це підтверджує, що весняний наступ РФ став не лише випробуванням для української піхоти, а й каталізатором остаточного переходу європейської безпеки на рейки безпілотних технологій, де Україна вже сьогодні відіграє роль ключового розробника та інструктора.
Олександр Савицький