Після вступу Швеції та Фінляндії до НАТО Балтійське море стало одним із ключових регіонів безпеки для східного та північного флангів Альянсу. Водночас воно залишається зоною напруженості через військову активність Росії, гібридні загрози та атаки на критичну інфраструктуру. Саме ці питання обговорювали під час однієї з головних панелей цьогорічної 8-ї конференції Defence24 Days у Варшаві за участі міністрів оборони Польщі, Словаччини, Латвії та Естонії.
Міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш окреслив бачення ролі Європи та Польщі у системі безпеки НАТО. У своєму виступі він наголосив, що Європа повинна значно швидше нарощувати оборонні спроможності, інвестувати в новітні технології та брати на себе більшу відповідальність за безпеку східного флангу Альянсу:
«Рік тому на саміті в Гаазі було ухвалено рішення, що до 2035 року кожна держава-член НАТО має спрямовувати 5% своїх витрат на безпеку та озброєння. Сьогодні я сказав, що, згідно з моїми знаннями, розумінням ситуації та досвідом, який я поділяю разом із польською армією та начальником Генерального штабу, це має статися значно раніше — і це не може бути імітацією. Частина союзників сприйняла цей сигнал саме так. Є держави, які розуміють загрози, потребу модернізації, необхідність розвитку дешевих ефекторів, дронів — за збереження поваги до традиційних сфер діяльності армії та техніки, яка нині використовується. Європа може і повинна робити більше. Хорошим прикладом є програма SAFE, це була польська ініціатива. Але я вважаю, що самими лише кредитами ми не вирішимо всіх проблем. Потрібні також гранти. Європа повинна у наступній редакції SAFE відкрити систему дофінансування, особливо для нових технологій, дешевих рішень. Європа може поставити умови: ми фінансуватимемо лише те, що є недорогим, але забезпечує далекобійну високоточну дію — дрони, антидронові системи чи штучний інтелект. Тобто те, що є проривним інструментом. І чим швидше ми адаптуємося до цього середовища, тим кращим буде результат. Не можна відмовлятися від стратегій, які готуються у багатодоменному форматі. Сьогодні ми маємо пропорцію 60 на 40. 60% витрат у НАТО забезпечують Сполучені Штати, а 40% — Європа разом із Канадою. Поки не буде рівноваги, ми не станемо справжнім партнером. Нам потрібна присутність американських військ у Європі. Ми хочемо більшої присутності американських військ у Польщі. Ми хочемо брати більшу відповідальність за наших союзників на східному фланзі НАТО. Сьогодні Польща є дуже важливою державою НАТО. Незабаром вона має стати опорою східного флангу. І це пов’язано з певними привілеями, але також і з обов’язками перед нашими сусідами та союзниками. І ми хочемо якнайкраще виконувати ці обов’язки».
Учасники панелі: ексміністр оборони Латвії Андріс Спрудс (другий зліва), віцепрем'єр, міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, міністр оборони Словаччини Роберт Каліняк, міністр оборони Естонії Ханно Певкур
Після виступу польського міністра оборони дискусію продовжив міністр оборони Словаччини Роберт Каліняк. У своїй промові він наголосив, що країни східного флангу НАТО значно швидше адаптувалися до нових безпекових реалій, ніж частина держав Західної Європи, звернувши увагу на досвід війни в Україні:
«Насправді ми продемонстрували готовність до змін і були досить гнучкими. За останні два-три роки ми повністю змінили пріоритети й тепер зосереджуємося на тому, що вважаємо справді важливим. Йдеться не лише про оборонну промисловість, хоча, на мою думку, підтримка оборонної промисловості є найважливішою, адже одним із головних завдань є досягнення самодостатності. Раніше було популярним підходом: купуймо нові танки, нові літаки, нові системи протиповітряної оборони. Але під час війни дуже добре видно, що головна проблема — це логістика, запасні частини та боєприпаси. І я думаю, що в деяких конфліктах, які зараз стоять на порядку денному — і я не маю на увазі лише війну в Україні та російську агресію, а, наприклад, ситуацію з Іраном — саме нестача боєприпасів і проблеми в ланцюгах постачання часто стають головною причиною того, що певні дії не є успішними. Тому рішення країн східного флангу, а також держав НАТО, про посилення підтримки оборонної промисловості є одним із найважливіших рішень, ухвалених за останні роки. Звичайно, реакція різних країн відрізняється. Можна побачити інший підхід у країнах Західної та Південної Європи, і водночас видно, наскільки швидкі та гнучкі зміни відбулися у країнах Балтії, а особливо в Польщі. Сьогодні ми можемо сказати, що раді мати серед нас лідера регіональних ініціатив із модернізації та розбудови нових потужностей оборонної промисловості — і такою країною є, наприклад, Польща. Ми дуже задоволені можливістю співпраці, маємо спільні програми між нашими державами. І це також хороший приклад для наших західних партнерів: східний фланг ухвалив правильні рішення та зробив правильні кроки, і тепер ми можемо бути прикладом для наших друзів, які не є настільки гнучкими чи швидкими. Так, ми повинні брати на себе більше відповідальності, повинні відігравати більшу роль у Європі. Але НАТО залишається трансатлантичним союзом — і це початок і кінець усього. Ми всі маємо розуміти, що збалансовані партнерські відносини можуть працювати набагато краще».
Учасники панелі: ексміністр оборони Латвії Андріс Спрудс (другий зліва), віцепрем'єр, міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, міністр оборони Словаччини Роберт Каліняк, міністр оборони Естонії Ханно Певкур
Тему відповідальності Європи за власну безпеку продовжив уже колишній міністр оборони Латвії Андріс Спрудс, який декілька днів тому подав у відставку у зв’язку із інцидентами з падінням дронів на території його країни. У своєму виступі під час панелі він наголосив, що ключовим для європейської безпеки є не лише збільшення оборонних бюджетів, а й зміна мислення — усвідомлення реальних загроз та готовність діяти спільно:
«Мислення, інвестиції та трансформація об’єднаних сил — саме на цьому має зосередитися Європа. Передусім потрібне правильне мислення. Усе починається з наших амбіцій. Не варто недооцінювати, ким ми є. Не варто недооцінювати, що ми можемо зробити разом як європейці. У Європі є понад півтора мільйона військових — це величезна сила. Просто нам потрібно координувати дії, збільшувати наші спроможності та посилювати партнерства. Але головне — має бути відповідне мислення. Мислення інвестиціями. Тут Естонія, Польща, Латвія, а також, певною мірою, Словаччина — уже цього року виходять на рівень 5% витрат на оборону. У Латвії парламент щойно ухвалив закон, згідно з яким із наступного року інвестування 5% у сферу оборони стане обов’язковим. Сигнали мають бути дуже чіткими. Але, як уже згадувалося, важливими є також об’єднані сили та координація. Автономні системи мають ключове значення, але йдеться про весь спектр можливостей. Ми повинні трансформувати наші збройні сили та змінювати підхід до мислення. Водночас не можна забувати про об’єднані сили, адже військові спроможності надзвичайно важливі. Європейці повинні діяти активніше. Ми маємо показувати приклад тут, на східному фланзі. І, думаю, ми робимо це дуже добре. Регіональна співпраця є критично важливою. Я хотів би особливо відзначити різні формати співпраці в Балтійському морі. Ми маємо таке мислення, тому що чітко усвідомлюємо загрозу. Росія є загрозою. Росія є загрозою на наших кордонах. Росія є загрозою у Балтійському морі — тіньовий флот, темний флот, “примарний” флот — як завгодно це називайте. Ми стикаємося з цим щодня. Тому ми повинні бути свідомими та готовими діяти вже сьогодні. Саме таке спільне мислення є надзвичайно важливим. Регіональний підхід має значення. Європейці повинні брати на себе більше відповідальності. Але я ще раз хочу підкреслити: трансатлантичний фундамент — це скеля, на якій побудована наша безпека. Попри суперечки та певні розбіжності, принцип “один за всіх і всі за одного” залишається чинним. І це важливо пам’ятати».
Після виступів представників Польщі, Словаччини та Латвії дискусію продовжив міністр оборони Естонії Ханно Певкур. Він зосередився на питанні єдності НАТО та викликах, які постають перед країнами східного флангу в умовах швидкої трансформації сучасної війни:
«Коли я думаю про те, чого ми маємо досягти до саміту НАТО в Анкарі, якими будуть його результати та які наслідки це матиме для східного флангу, то насамперед бачу головне стратегічне завдання — зберегти єдність. Тому що зараз у трансатлантичних відносинах ми бачимо певні, скажімо так, тріщини — якщо висловлюватися дипломатично. Отже, на стратегічному рівні найважливіше — зберегти єдність. Якщо після Анкари ми матимемо єдність і всі розумітимуть, що НАТО — це міцна організація, здатна захистити кожен сантиметр території Альянсу, то це буде найголовніше. Коли ж говорити про співпрацю, я б виділив три основні стовпи. Перший — політична співпраця. У нашому регіоні тут немає проблем. Ми всі однаково розуміємо, у чому полягає загроза, і усвідомлюємо, що ця загроза нікуди не зникне. Якщо подивитися на історію останніх ста років, можна побачити, що Росія фактично починала війни приблизно кожні шість-сім років. Починаючи ще з війни за незалежність Естонії у 1918 році. То чому ми повинні вірити, що Росія раптом зміниться? Коли всі країни НАТО усвідомлюють цю загрозу — особливо зараз, у часи гібридних атак, коли дрони можуть запускатися навіть із цивільних вантажних суден, — тоді треба розуміти: час на попередження скоротився з днів до хвилин. Саме про це йдеться у політичній співпраці, і вона в нас уже є. Другий стовп — військова співпраця. І тут я також можу сказати, що на регіональному рівні у нас дуже хороша взаємодія. Прямо зараз, поки ми тут говоримо, в Естонії проходять великі навчання Spring Storm. Понад 10 тисяч військових, зокрема з багатьох країн НАТО, тренуються поблизу російського кордону. Так само ми беремо участь у навчаннях у Польщі, Латвії, Словаччині та інших країнах. У нас є спільне розуміння того, що військова співпраця справді працює. Третій стовп — це промислова співпраця. Тут ми бачимо, що кожна країна все ще певною мірою бореться за власні компанії. Але зрештою ми повинні усвідомити: кожна європейська держава у глобальному масштабі — невелика країна. Навіть Польща, яка є великою країною в Європі, у світовому масштабі, якщо порівнювати з Індією, Пакистаном, Бразилією чи Аргентиною, не є настільки великою. Тому, якщо ми хочемо захистити Європу, ми повинні зберігати єдність. І не всі компанії можуть бути успішними на глобальному рівні. І останнє питання: який головний виклик для нас, міністрів, що сидять тут? Як ухвалювати правильні рішення? Що саме купувати разом із нашими збройними силами? Поле бою змінюється настільки швидко, що це стає величезним викликом. У всіх нас тепер більше грошей. Латвія витрачає майже 5% ВВП, Естонія — понад 5%, Польща також, Литва — понад 5%. Увесь наш регіон уже виходить на рівень приблизно 5%. І коли ці мільярди надходять в оборону, постає питання: чи ухвалюємо ми правильні рішення? Чи купуємо правильне озброєння? Саме це не дає мені спати вночі — розуміння того, чи є це рішення справді правильним. Можливо, вже за два роки ми матимемо більше лазерних систем для боротьби з дронами. На ринку з’являються “розумні” кулі. Те, що сьогодні пропонує оборонна промисловість, — це просто божевілля. А великі гроші, як правило, завжди приносять і нові проблеми. І саме це є нашим головним викликом».
Учасники панелі: ексміністр оборони Латвії Андріс Спрудс (другий зліва), віцепрем'єр, міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, міністр оборони Словаччини Роберт Каліняк, міністр оборони Естонії Ханно Певкур
Під час наступного раунду дискусії міністр національної оборони Польщі Владислав Косіянк-Камиш детальніше окреслив роль Польщі у формуванні нової архітектури безпеки на Балтійському морі та східному фланзі НАТО:
«Після вступу Швеції та Фінляндії Балтійське море змінило свій характер і роль для НАТО. Пошкоджені кабелі на дні Балтійського моря, глушіння GPS, порушення повітряного простору, провокації російської авіації — усе це фактично стало повсякденністю. До цього не можна звикати, тому що це елементи ескалації гібридної війни. Яка роль Польщі? Інтегрувати. Ми хочемо брати відповідальність за цю частину Європи. Так само як маємо нову архітектуру безпеки на Балтійському морі, так само маємо стратегічну угоду зі Словаччиною у сфері оборонного виробництва та обміну досвідом. Наша армія буде присутня у країнах союзників. Ми не відмовимося від місії air policing над країнами Балтії. Не можна допустити, щоб у НАТО хтось відчував себе державою “другої категорії”. Сьогодні Центральна Європа є найбільш динамічною частиною Європи. Однією з головних причин є внутрішня безпека. У Польщі та в наших країнах люди можуть почуватися безпечно, ми зберегли культурну цілісність і заблокували нелегальну міграцію. Ми будуємо велику армію, яка має служити східному флангу НАТО. Ми хочемо побудувати найбільшу армію в Європі та впроваджувати нові технології. Лише поєднання наших можливостей — від Швеції до Туреччини — може дати результат. Програма SAFE відкриває великі можливості, бо заохочує до спільних закупівель. Європа повинна перейти від кредитів до грантів. Це також шанс для реіндустріалізації Європи та повернення незалежного оборонного виробництва».
Наступним слово знову взяв колишній міністр оборони Латвії Андріс Спрудс, який зосередився на питаннях швидкості реагування, розвитку систем ППО та безпілотних технологій:
«Немає часу на самозаспокоєння, тому що порушення нашого простору відбуваються дуже часто. Польща та Естонія вже активували статтю 4 НАТО після інцидентів із дронами та порушеннями повітряного простору. Ми межуємо з агресивною державою. Швидкість є критично важливою — як для збройних сил, так і для постачання озброєння. Саме тому ми зацікавлені у польських системах Piorun і хочемо разом будувати багаторівневу систему протиповітряної оборони. У Латвії сьогодні дислокована багатонаціональна бригада НАТО за участі 14 держав, включно зі Словаччиною та Польщею. Це важливий сигнал єдності для наших суспільств і чітке повідомлення нашим противникам: ми готові захищатися разом. Безпілотники та автономні системи для нас є критично важливими. Латвію навіть називають “міністром дронів”. Ми є однією з провідних країн коаліції дронів, створили полігон для тестування безпілотників для НАТО та центр передового досвіду. Наприкінці травня в Ризі відбудеться саміт дронів, і ми хочемо, щоб місто стало постійним центром розвитку цих технологій. Ми вже маємо хорошу співпрацю з польськими дроновими компаніями й хочемо її розширювати. Для таких невеликих країн, як Латвія, безпілотні та автономні системи є незамінними».
Продовжуючи дискусію про роль східного флангу НАТО, міністр оборони Естонії Ханно Певкур порівняв Альянс із симфонічним оркестром, де кожна країна повинна виконувати свою роль. Він наголосив, що НАТО має залишатися оборонним союзом, але водночас бути готовим до жорсткої відповіді у разі агресії, а також закликав країни Південної Європи збільшувати оборонні витрати:
«Я б порівняв НАТО із симфонічним оркестром. У ньому є скрипки, барабани, труби — різні музиканти, і кожен має добре виконувати свою роль. Інакше весь результат буде поганим. Саме тому кожен із нас повинен робити свій внесок. Наші сухопутні сили дуже сильні. Під час війни за незалежність Естонії ми починали лише з двох тисяч військових, а завершили війну перемогою — ми вигнали росіян, зокрема завдяки допомозі латвійців, фінів, данців і британців. Наприкінці війни ми вже мали понад 50 тисяч військових. Це питання готовності суспільства до оборони. У нас близько 10% населення перебуває у резерві, діє обов’язкова військова служба. НАТО — це оборонний союз, але не можна виходити на боксерський ринг лише з думкою про захист. Тоді ти не виграєш бій. Якщо на когось із нас нападуть, ми повинні відповісти сильно. Ми маємо сильні сухопутні війська, хороші можливості з розмінування та дуже якісну розвідку. Польща також має хороші спроможності, і ми обмінюємося цією інформацією. Головне — триматися разом. Окремо я хотів би наголосити на важливості наших південних союзників. Країни нашого регіону вже вкладають великі кошти в оборону, але ми хочемо почути чіткий сигнал з Анкари, що Франція, Італія та Іспанія також збільшуватимуть оборонні витрати, адже захист Європи — це наше спільне завдання. Для мене стаття 5 НАТО — це не лише захист території Польщі, Естонії, Латвії чи Словаччини. Це захист цінностей — свободи торгівлі, свободи пересування, свободи слова та всіх демократичних принципів, у які ми віримо».
Продовжуючи дискусію на панелі Defence24 Days, міністр оборони Словаччини Роберт Каліняк зосередився на уроках війни в Україні, трансформації сучасного поля бою та необхідності довгострокової підготовки НАТО до можливого конфлікту:
«Усі ми намагаємося вчитися з війни в Україні та того, як вона змінила підхід наших армій. Якщо сьогодні слухати генералів та експертів, то це вже зовсім інший світ і зовсім інше поле бою. Ми змушені змінювати майже все. Іноді я кажу, що ми частково повернулися до часів Другої світової, а подекуди навіть Першої світової війни. Просто тепер повільні літаки ми називаємо дронами. Ми також змінюємо свій підхід. До кінця 2027 року Словаччина планує долучитися до місії air policing у Балтійському регіоні після отримання винищувачів F-16. А з 2028 року хочемо стати частиною ротаційної системи протиповітряної оборони. Ми закупили шість батарей Barak в Ізраїлі, і дві з них готові включити до цієї системи як прояв союзницької солідарності. Ми повинні більше зосереджуватися на загрозах безпосередньо для НАТО та дивитися ширше — глобально. Росія і Китай дедалі більше зближуються, і це вже виклик не лише для нашого регіону. Проблема також у тому, що світ залишається розділеним. НАТО та ЄС недостатньо бути єдиними між собою — потрібно переконувати й інших глобальних партнерів. Наше головне завдання — розвивати оборонну промисловість, логістику та інфраструктуру так, щоб бути готовими підтримувати війну не лише перші 30 днів, а довгостроково. Саме тому військова мобільність і спільна інфраструктура мають фінансуватися спільними зусиллями Європейського Союзу».
На завершення дискусії під час Defence24 Days у Варшаві міністр оборони Естонії Hanno Pevkur наголосив, що одним із головних викликів для НАТО залишається майбутнє оборонної промисловості та швидка зміна характеру сучасної війни. За його словами, надмірний протекціонізм у країнах Європи шкодить конкуренції та взаємосумісності озброєнь, а майбутнє матимуть лише ті компанії, які зможуть інтегруватися у спільний ринок НАТО та ЄС. Певкур також підкреслив, що війна в Україні змушує переосмислювати підходи до закупівель озброєнь. Головне питання сьогодні — чи готові країни Альянсу до війни майбутнього та чи здатні вони створити власну стратегію ведення бойових дій, а не воювати за правилами противника.
Під час конференції Defence24 Days 2026 на Національному стадіоні у Варшаві також працювала виставка Збройних сил Республіки Польща та Польської оборонної промисловості. Вашій увазі фоторепортаж.
На виставці під час Defence24 Days 2026
На виставці під час Defence24 Days 2026
На виставці під час Defence24 Days 2026
На виставці під час Defence24 Days 2026
На виставці під час Defence24 Days 2026
На виставці під час Defence24 Days 2026
На виставці під час Defence24 Days 2026
На виставці під час Defence24 Days 2026
На виставці під час Defence24 Days 2026
На виставці під час Defence24 Days 2026
Підготував Тарас Андрухович