Масштаби застосування засобів ураження свідчать про спроби противника здійснити максимальний тиск, проте ефективність протидії українських сил ППО та РЕБ суттєво обмежила наслідки. Цей удар забрав життя чотирьох цивільних українців, а ще майже сто людей зазнали поранень. Рятувальники у Києві годинами евакуйовували потерпілих під загрозою повторних ударів.
Військові аналітики вказують на очевидну невідповідність між колосальною кількістю випущеного озброєння та реальними руйнуваннями на землі, які виявилися некритичними для оборонного сектору. Авіаційний експерт Костянтин Криволап переконаний, що удари не вкладалися в логіку переслідування суто військових цілей, а сама атака відображає політичні амбіції Кремля.
«Мені здається, що росіяни, це в них вже істерика, це вони вже останні такі шанси намагаються щось зробити. Єдина думка в мене, яка була, що Путін хоче все ж показати Трампу і Сі Ціньпіну, що всі геополітичні розподіли світу, які вони там намагаються зробити на двох, треба робити на трьох», — сказав експерт.
Демонстративний характер російських повітряних ударів підтверджує й використання міжконтинентальної балістичної ракети «Орєшнік», яка уразила лише у три гаражі в Білій Церкві. Попри комічність цього інциденту, аналітики не виключають, що цей запуск мав на меті залякування міжнародної спільноти та тестування реакції західних розвідок.
Керуючий партнер аналітичного центру «Національна антикризова група» Тарас Загородній підкреслює, що Москва намагається зробити польоти таких носіїв звичним явищем, аби шантажувати Європу: «Їм конче необхідно натиснути в першу чергу на Європу, щоб вони припинили допомагати Україні. Як це можна зробити? Ну, ударами "Шахедами", наприклад, по Польщі, припустимо, по Німеччині, щоб потім входити в переговори».
Цей тиск Москви відбувається на тлі небезпечного сповільнення воєнної допомоги з боку західних партнерів та політичних вагань всередині Північноатлантичного альянсу. За таких умов єдиним надійним варіантом для України стає орієнтація на внутрішні розробки, які створюються значно швидше, ніж розгортаються бюрократизовані європейські потужності.
Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський застеріг, що закордонні лідери часто не поспішають із рішеннями, і тому українським інженерам доводиться працювати цілодобово: «Нам потрібна власна зброя, яка буде нам якісно допомагати відбивати ворога. Я більш ніж впевнений в українську протибалістику за короткий термін, тим паче, що є вже деякі пропозиції, деякі проєкти, які, в принципі, шукають фінансування».
Досвід цієї атаки підтвердив, що іноземне комерційне озброєння нерідко виявляється неефективним під впливом сучасних систем радіоелектронної боротьби. Саме тому фінансування суверенного оборонно-промислового комплексу є базовою умовою виживання держави. Як свідчать аналітичні матеріали української агенції Defense Express та платформи Defence Procurement International, технологічна мобілізація інженерного корпусу та інтеграція вітчизняних інновацій залишаються єдиним шляхом до побудови самодостатньої архітектури протиповітряної оборони.
09:08 Ataka RF 24.05.mp3 Стратегія залякування чи істерика: що стоїть за повітряною атакою РФ на Київ?
Олександр Савицький