Офіс генпрокурора України та правозахисники передали до Гааги масштабне розслідування про депортацію та катування тисяч засуджених українців.
Незаконна депортація тисяч українських в'язнів з тимчасово окупованих територій до Російської Федерації є системною складовою репресивної політики Кремля. За даними правозахисних організацій, засуджені цивільні громадяни, які відбували покарання в українських пенітенціарних закладах, піддавалися масовому вивезенню, жорстоким катуванням та повній правовій ізоляції. Офіс генерального прокурора України спільно з міжнародними інституціями вже розпочав процеси притягнення винних до відповідальності, скеровуючи перші справи до судів та передаючи матеріали до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.
Масштаби воєнних злочинів Російської Федерації на окупованих територіях України охоплюють дедалі більше категорій населення, що тривалий час лишалися поза фокусом широкої суспільної уваги. Данський інститут з протидії катуванням (DIGNITY) спільно з українськими правозахисними правозахисниками задокументував факти примусового переміщення 17 тисяч українських громадян, які перебували в місцях позбавлення волі.
Генеральний директор інституту Расмус Грю Крістенсен наголосив, що задокументовані випадки катувань, залякувань, депортації та руйнування людської гідності є системними складовими окупації. Він підкреслив, що засуджені особи є цивільними, перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, і факт перебування у в'язниці жодним чином не зменшує цього захисту та не дає росіянам права на негуманне поводження.
Юридична радниця інституту DIGNITY Олена Ащенко назвала колосальними масштаб цієї проблеми. За її словами, від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну тисячі українських засуджених опинилися в ізоляції та повній залежності від дій окупантів. Від 24 лютого 2022 року приблизно 3700 осіб у соціальних та пенітенціарних закладах потрапили в окупацію, а органи влади України не здійснили їхню вчасну евакуацію. Ащенко засвідчила, що умови тримання в цих закладах значно погіршилися, щойно росіяни перебрали над ними контроль.
«Для цієї доповіді ми обрали 233 свідчення саме тих людей, які були депортовані до Російської Федерації, оскільки ми хотіли сфокусуватися на проблемі переміщення через державний кордон України. Депортація почалася в листопаді 2022 року, і люди не мали інформації про те, куди їх будуть переміщати, а також яким чином вони можуть зв'язатися зі своїми рідними», - сказала Ащенко.
Зібрані аналітиками дані свідчать, що примусове переміщення через транзитні пункти на території Кримського півострова та Краснодарського краю відбувалося з жорстким фізичним та психологічним тиском і з вилученням життєво необхідних людям ліків. Російські силові структури цілеспрямовано використовували методи залякування під час етапування українських громадян до пенітенціарних установ на території Російської Федерації. Їх ізолювали від зовнішнього світу та можливості правового захисту.
Окупаційна адміністрація активно практикувала побої під час так званої «прийомки» та створювала умови, що принижують людську гідність. Олена Ащенко розповіла про факти жорстоких знущань у транзитних центрах Сімферополя, Керчі та СІЗО Краснодарського краю. Вона заявила, що засуджених піддавали побиттям, погрозам сексуального насильства та тримали в повній ізоляції від їхніх сімей і правової допомоги.
«В деяких випадках представники прокуратури Російської Федерації заохочували українських засуджених взяти російське громадянство, пропонуючи гроші або скорочення терміну, а в деяких випадках це були явні погрози фізичним насильством. Крім того, адміністрація цих установ застосовувала спеціальну принизливу практику, коли людей заставляли підписувати згоди на добровільну участь у трудовій діяльності», – розповіла Ащенко.
Примусова депортація та умови перебування в російських спецзакладах підтверджуються безпосередніми свідченнями потерпілих. Одним зі свідків став колишній в'язень Олександр, який на момент початку повномасштабного вторгнення перебував на лікуванні у виправній установі на Херсонщині з важким діагнозом. Через окупаційну адміністрацію він був позбавлений критично важливих медикаментів і заявив, що погіршення умов утримання після переходу колонії під керівництво УФСІН Росії супроводжувалося системним насильством та залякуванням в'язнів.
Олександр розповів про жорстокі знущання кримського спецназу та ОМОНу в транзитних тюрмах, де він остаточно втратив зір через брак необхідних ліків. Росіяни примушували українських в'язнів підписувати у виправній колонії Волгоградської області згоду на те, на що ніхто не погоджувався добровільно: «Там з силою вже вибивали в тебе підпис на добровільну згоду прибирання приміщень, благоустрою території. Якщо ти цього не робив, людей закривали до ізолятора або били, просто поки він не підпише. Пропонували в примусовій формі паспорта РФ, а тих, хто не хотів їх брати, били і закривали до дисциплінарного ізолятора».
Правова кваліфікація дій Російської Федерації свідчить, що примусове переміщення ув'язнених є частиною системної політики депортації цивільного населення з тимчасово окупованих територій України. За офіційними даними Офісу генерального прокурора, наразі зареєстровано понад 140 таких злочинів, у межах яких зафіксовано вивезення понад 13 тисяч цивільних осіб та більше 19 тисяч дітей. Зокрема, з установ Херсонської та Миколаївської областей незадовго до відступу російських військ у листопаді 2022 року було депортовано близько 1800 в'язнів, чиї дані у складі консолідованого інформаційного повідомлення вже передані до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду.
Начальник відділу Офісу генпрокурора Олександр Зюзь назвав депортацію українських в'язнів "складовою ширшої злочинної стратегії РФ з переміщення українських громадян": «Не секрет про те, що українські в'язні, які були депортовані, вони трималися в тих же самих установах покарань, де тримались українські цивільні особи просто за їхню проукраїнську позицію. А також українські військовополонені, які були захоплені в ході збройної агресії Російської Федерації».
Збір та консолідація доказової бази національними органами юстиції у тісній взаємодії з міжнародними правозахисними інституціями закладають основу для відкриття проваджень не лише на внутрішньому рівні, а й у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Ключовою метою цієї діяльності є юридичне визначення відповідальності конкретних посадових осіб Російської Федерації, які координували і безпосередньо виконували накази про етапування українських громадян. Зібрані матеріали мають чітко засвідчити, що депортація в'язнів пенітенціарних установ не була випадковим чи локальним явищем, а здійснювалася за попередньо розробленим централізованим планом російських відомств.
14:42 DEPORTACJA.mp3 Росія перетворила українських в'язнів на заручників своєї репресивної системи
Олександр Савицький