Польський волонтер полюбив Україну та хоче переїхати до Києва. Павел Дзік, який із початку повномасштабного вторгнення перевозить автомобілі для українських військових, зізнається, що саме поїздки в Україну змінили його життя. Після десятків гуманітарних місій він настільки прив'язався до країни, що тепер планує на певний час оселитися в українській столиці. Каже, його захопили не лише Київ, а й українці, культура, мова та атмосфера, яку, за його словами, важко пояснити словами.
За словами волонтера, рішення не змінили навіть російські обстріли, які йому довелося пережити під час перебування в Києві. Одну з наймасованіших атак він зустрів у квартирі знайомої киянки, ховаючись у коридорі під звуки «шахедів» і балістичних ракет. Саме тоді, говорить Павел Дзік, він ще гостріше усвідомив, що війна – це не сухі повідомлення у стрічці новин, а щоденна реальність мільйонів українців.
«Мені дуже подобається Київ. Не знаю, чи можна сказати, що я закохався, але мене дуже тягне до цього міста. Подобаються люди, атмосфера, культура, українська мова. Хочу спробувати пожити там. Так, є страх через постійні обстріли, але після того, що я побачив в Україні, я ще більше переконався, що хочу допомагати», – розповів волонтер в ефірі Польського радіо для України.
Нині волонтер співпрацює з благодійними фондами з Польщі, України та Нідерландів, доставляючи на фронт пікапи й позашляховики, які після ремонту та дообладнання використовують українські військові. Він наголошує, що навіть найменша допомога має значення, адже справний автомобіль на передовій нерідко рятує життя. Водночас Павел Дзік переконаний, що найбільше українцям потрібне не лише обладнання, а й відчуття, що вони не залишилися сам-на-сам із війною.
Волонтер також застерігає від погіршення польсько-українських відносин. На його думку, втому від війни та взаємні претензії активно використовує російська пропаганда. «Є групи, яким вигідно, щоб Україна не отримувала підтримки, а поляки й українці сварилися. На жаль, ця пропаганда працює. А коли пам'ятаєш, що за кожним обстрілом стоять люди, які бояться за своє життя і своїх дітей, дуже важко залишатися байдужим», – підсумував він.
Усю розмову можна послухати у доданому файлі
Євгеній Дячков