Конференція з відновлення України — 2026 (Ukraine Recovery Conference (URC)), що відбулася у Ґданську, об’єднала дискусії про інвестиції та економічне відновлення з широким обговоренням безпеки, обороноздатності та стійкості суспільства. Окремий акцент цього року зроблено на ролі ветеранів у відбудові країни, формуванні нової архітектури безпеки та розвитку держави. Ця тема об’єднала представників української влади, ЄС, бізнесу та експертного середовища навколо питання, як трансформувати бойовий досвід у суспільну силу. Президент Європейської ради Антоніу Кошта наголосив, що питання відновлення України неможливо розглядати поза участю тих, хто пройшов війну:
«Ветерани мають бути повноцінними учасниками процесу відновлення країни. І вони вже є такими. Це не окрема соціальна група, а люди, без яких неможливо уявити майбутнє України після війни. Саме їхній досвід і стійкість можуть стати основою нової моделі відбудови».
Особливо емоційним став виступ військовослужбовця ЗСУ та ветерана Романа Кулеші, який почав із особистої історії втрати побратима.
«Поки ми тут, у Львові відбулося прощання з моїм найкращим другом. Це був один із найвідважніших воїнів, яких я знав, і його втрата — це біль не лише для родини, а й для всіх нас. Попри це, я приїхав сюди, щоб про нього говорили та пам’ятали. Бо саме через такі історії можна зрозуміти, ким є ветерани насправді і яку ціну вони заплатили», — поділився Роман Кулеша.
Ветерани, за його словами, не потребують співчуття, а передусім — можливостей для розвитку. Це люди з сильною внутрішньою мотивацією, досвідом, які можуть стати опорою для суспільства, якщо отримають необхідні інструменти. Водночас військовий зазначив, що йдеться не про разову підтримку, а про системний підхід і довіру. Окремо він звернув увагу на те, що ветеранський досвід часто залишається недооціненим у цивільному житті, хоча фактично це готовий кадровий і професійний ресурс для держави та економіки.
«Військова служба не скасовує професії людини. Серед ветеранів є інженери, менеджери, будівельники, ІТ-спеціалісти. Вони вже мають компетенції, які можна і потрібно використовувати. Завдання держави — не втратити цей потенціал, а дати можливість його реалізувати», — сказав Роман Кулеша.
Заступник міністра у справах ветеранів України Олег Шиманський окреслив масштаби проблем, з якими сьогодні стикається держава.
«Сьогодні в Україні понад 1,5 мільйона ветеранів, і ця кількість продовжує зростати. Це не статистика — це масштаб соціальної трансформації, до якої має бути готова держава і економіка. Ми маємо забезпечити не лише реабілітацію, а й довгострокову економічну інтеграцію ветеранів. Це означає роботу, освіту, підприємництво і нові можливості для розвитку. Без цього неможливо говорити про повноцінне відновлення країни», — пояснив Олег Шиманський.
Керуюча директорка з питань миру, безпеки та оборони Європейської служби зовнішніх дій — дипломатичної служби Європейського Союзу Бенедикта фон Зехерр-Тосс наголосила, що питання ветеранів поступово виходить на вищий політичний рівень у Європі, але головна відповідальність залишається за Україною.
«Підтримка ветеранів є критично важливою для довгострокової стійкості України. Це не лише про соціальну політику, а про безпеку і стабільність держави в майбутньому. Саме тому це питання дедалі частіше обговорюється на рівні ЄС», — зазначила представниця ЄС Бенедикта фон Зехерр-Тосс і водночас підкреслила, що Європейський Союз не повинен визначати українську політику, а лише підтримувати її.
«Лідерство має залишатися за Україною. Ми можемо допомагати ресурсами, програмами і досвідом, але рішення мають ухвалюватися всередині країни. Україна має найглибше розуміння потреб своїх ветеранів. Ми вже почали залучати українських військових із бойовим досвідом до навчання збройних сил держав-членів Європейського Союзу. У них значно більше досвіду, ніж наразі має будь-яка з країн ЄС. Це здебільшого відбувається на двосторонньому рівні. Ми робимо те саме і в Європейському коледжі безпеки та оборони, де тепер не лише навчаємо українців, а й запрошуємо українців навчати нас у різних сферах», — розповіла представниця ЄС.
Ще один напрям роботи, за її словами, — інтеграція ветеранів в оборонну промисловість. Вона підкреслила, що це має велике значення, адже саме ветерани є тими експертами, які на практиці знають, як працює техніка на фронті, що є ефективним інженерним рішенням, а що в реальних бойових умовах може не спрацювати. Водночас Бенедикта фон Зехерр-Тосс зауважила, що чим далі людина віддаляється від фронту, тим більше втрачається безпосереднє розуміння реалій війни.
Старший віцепрезидент однієї з найбільших світових аерокосмічних та оборонних корпорацій The Boeing Company та президент підрозділу Boeing Global Брендан Нельсон наголосив на моральному обов’язку бізнесу перед військовими та ветеранами:
«Усі наші свободи тримаються на плечах військових. Це люди, які ставлять свою безпеку на другий план заради суспільства. Тому підтримка військових із бойовим досвідом — це не опція, а відповідальність бізнесу і держави».
Він також зазначив, що компанія активно інтегрує ветеранів у свою структуру.
«У нашій глобальній команді близько 14% працівників — це ветерани, а це близько 24 тисяч людей у всьому світі. Ми бачимо, що вони приносять у компанію не лише навички, а й інший рівень відповідальності та лідерства. І це змінює організаційну культуру. Щодо України, у нас працює 1100 співробітників, і ми навіть збільшили нашу команду після 24 лютого 2022 року. Вони виконують надзвичайну роботу у виробництві, інженерії, клієнтській підтримці та інших сферах», — резюмував Брендан Нельсон.
Він також повідомив, що найближчим часом компанія Boeing та Міністерство у справах ветеранів України підпишуть меморандум про взаєморозуміння. Брендан Нельсон переконаний, що будь-який меморандум має бути не декларацією намірів, а документом, за яким стоять конкретні рішення та практичні кроки:
«Цей документ передбачає співпрацю нашої компанії з урядом України та ветеранськими організаціями, щоб розширити можливості працевлаштування й освіти для ветеранів та їхніх родин. Ми також ухвалили рішення призначити окремого фахівця, який супроводжуватиме ветеранів на всіх етапах працевлаштування — від подання заявки до співбесіди. Ми хочемо, щоб кожен ветеран, навіть із фізичними чи психологічними травмами, знав, що двері Boeing для нього відкриті. І це стосується не лише ветеранів, а й їхніх родин, адже якщо працювати не може сам ветеран, ми готові підтримати працевлаштування його партнера чи партнерки».
Своєю чергою, політологиня, професорка Варшавського університету Йоланта Ітріх-Драбарек підкреслила, що класична модель ветеранської політики більше не відповідає сучасним викликам.
«Сьогодні ми маємо відійти від застарілого підходу, який зводився лише до соціальної підтримки. Потрібна інтеграційна модель, яка враховує довгострокову адаптацію людини в суспільстві та економіці. Повага до ветеранів не виникає автоматично. Це результат тривалої роботи суспільства, держави і освіти. Якщо цього не зробити, ризики соціального розриву можуть з’явитися навіть через роки після завершення війни», — Йоланта Ітріх-Драбарек.
Матеріал можна прослухати у прикріпленому аудіофайлі або на сторінці з подкастами
Вікторія Машталер