Після чергового інциденту з порушенням польського повітряного простору під час масованої російської атаки на Україну польські служби продовжують з'ясовувати всі обставини події. На момент запису наступної розмови остаточних висновків щодо походження об'єкта ще не було, однак попередні оцінки польської влади свідчили, що це була російська крилата ракета. Про те, що відомо про цей інцидент на цю мить, чи міг він бути випадковістю або навмисною черговою провокацією Росією, а також як відреагували польські військові, я поспілкувався з незалежним військовим експертом, капітаном запасу, автором YouTube-каналу Kapitan Lisowski Мацєєм Лісовським.
«Ми вже маємо підтверджену інформацію, що об'єкт, який летів зі швидкістю не сто і не двісті, а від 600 до 900 кілометрів на годину, порушив повітряний простір Польщі. Це вже практично виключає більшість безпілотників, які Росія використовує сьогодні. Теоретично це міг бути реактивний дрон типу «Герань-3» або «Герань-4», адже вони розвивають швидкість близько 600 кілометрів на годину. Однак найбільш імовірно, що йдеться про крилату ракету Х-101, яку запускають російські стратегічні бомбардувальники Ту-95. Остаточно це підтвердить слідство після того, як будуть зібрані всі уламки та проведено їхній детальний аналіз. Я практично впевнений, що це російський засіб ураження. Його неможливо підробити чи приписати Україні. У цьому випадку жодної відповідальності України бути не може. Чому ж це сталося? Я бачу два можливі варіанти. Перший — технічна несправність російської ракети. Навіть українські засоби радіоелектронної боротьби не здатні настільки кардинально змінити траєкторію польоту ракети. Вони можуть відхилити її на кілька сотень метрів, максимум — на кілька кілометрів, щоб вона не влучила у визначену ціль. Але не на сотню чи більше кілометрів. Тому приблизно 50 відсотків імовірності, що це був дефект самої російської ракети. Другий варіант — свідома російська провокація, яку також не можна виключати. Водночас сьогодні ми не маємо достатньо доказів, щоб однозначно сказати, який із цих сценаріїв є більш імовірним. Попри сам інцидент, є й позитивні моменти. Ми знаємо, що польські винищувачі F-16 були підняті в повітря та отримали завдання провести візуальну ідентифікацію об'єкта, оскільки вже мали інформацію з радіолокаційних систем. Чи передала українська сторона Польщі інформацію про те, що цей об'єкт наближається, наразі невідомо. Думаю, найближчим часом це також стане зрозуміло. Відомо, що польський літак перебував у районі падіння саме тоді, коли об'єкт зник із радарів, а за кілька секунд пролунав вибух. Це означає, що польська система спрацювала: об'єкт був виявлений, у потрібний район оперативно направили чергову пару винищувачів F-16, які контролювали ситуацію. Польський уряд і командування Повітряних сил також заявили, що були готові збити цей об'єкт. Постало питання лише про те, який засіб для цього застосувати. У зоні ураження вже перебували й комплекси Patriot, однак було вирішено використати значно дешевший варіант — винищувач F-16, який міг збити ціль ракетою класу «повітря–повітря» або навіть скористатися бортовою гарматою. Втім, застосовувати зброю не довелося, адже ракета впала й вибухнула раніше. Розміри кратера — приблизно десять метрів — свідчать про дуже потужну бойову частину. Саме такі характеристики відповідають крилатій ракеті Х-101. Розглядалася також версія, що це міг бути «Калібр», однак усе, що вдалося встановити на цей момент, більше вказує саме на Х-101. Тож у цій неприємній ситуації є і позитивний аспект: ніхто не постраждав, а польські Повітряні сили та сили протиповітряної оборони своєчасно виявили загрозу, контролювали її та були готові застосувати зброю, хоча, на щастя, цього робити не довелося».
13:45 007E9F71.mp3 «Україна змушує Росію змінювати риторику». Капітан Лісовський про удари по російському тилу
Кожне застосування дорогих систем протиповітряної оборони, зокрема винищувачів чи комплексів Patriot, має свою ціну. Я поцікавився в капітана Лісовського, чи може Польща ширше використати український досвід боротьби з російськими дронами — зокрема мобільні вогневі групи, дешевші засоби перехоплення та нові антидронові технології, а також чи може співпраця у сфері безпілотників стати одним із напрямів польсько-українського військового партнерства. За його словами, певною мірою це вже відбувається:
«Нашу програму SAN якраз і планується реалізувати для створення таких можливостей — мобільних груп, оснащених різними видами ствольної зброї різних калібрів для знищення повітряних цілей. Цей напрямок дійсно розвивається, хоча в Польщі він поки що перебуває на етапі реалізації. З іншого боку, є і позитивні зміни. Цього разу ситуацію контролювали від самого початку до кінця. Це не було несподіванкою — поява об'єкта саме в цьому районі вже відстежувалася, а літаки були заздалегідь підготовлені й перебували в повітрі. І третій момент — це безпосередньо досвід та технології безпілотників. Саме ця тема була предметом домовленостей між Польщею та Україною: Польща передає Україні літаки МіГ-29, а Україна ділиться технологіями безпілотників та бойовим досвідом їхнього використання. Я залишу цю тему саме на цьому рівні, тому що зараз ми лише повертаємося до цих переговорів після того, як українська сторона — точніше, Офіс президента України — спочатку не хотіла входити в таку форму обміну, але згодом повернулася до діалогу».
За словами Мацєя Лісовського, обмін військовою технікою на технології та бойовий досвід може стати новою моделлю співпраці, однак Україна вже давно використовує такий підхід у відносинах з іншими країнами. Він зазначив, що український досвід у сфері дронів, тактики та ведення сучасної війни сьогодні став цінним ресурсом, який Київ передає партнерам у межах спільних проєктів.
На думку експерта, Польща фактично приєднується до цієї моделі, коли військові можливості та досвід України стають предметом партнерства з іншими державами. Водночас він наголосив, що важливо, щоб така співпраця була взаємовигідною для обох сторін, а не залишалася лише у форматі односторонньої допомоги Україні.
На тлі постійних російських атак по українських містах, енергетичній інфраструктурі та цивільних об’єктах запитую, яке військове значення мають українські операції проти російських заводів, нафтопереробних підприємств, складів пального та інших стратегічних об’єктів у глибині РФ:
«Україна має таку можливість, що зараз, незалежно від рішень інших країн, вона має власні спроможності діяти в цьому напрямку. Вона завдає ударів і знищує економічні основи функціонування Росії. І саме так має бути. Росія не поважає слабких. Вона поважає лише тих, хто здатен щонайменше відповісти на удар. Ще пів року тому, і навіть трохи раніше, взагалі не було розмов про те, що Україна є державою, яка може становити серйозну загрозу для Росії. Зараз російська пропагандистська риторика змушена змінитися, тому що неможливо пояснити, як країна, яку вони не визнають повноцінною державою, може завдавати таких втрат самій Росії. Тому змінилася і їхня мова. У Росії все частіше почали говорити вже не про якусь «спеціальну військову операцію», а про війну. Це сталося тому, що Україна дуже ефективно обороняється і дуже результативно завдає ударів по економічних основах Росії. Україна має таку можливість, тому що ці об’єкти є джерелом доходів кремлівського режиму і водночас основою фінансування російської армії. Ми вже бачимо наслідки цих ударів: дефіцит пального, перевантаження та деградацію російської залізничної системи, проблеми з постачанням. Завдяки цьому звичайні росіяни починають розуміти, що це справжня війна, а не якась «надпотужна операція» російської армії, яка нібито може робити все, що завгодно. Крім того, це означає менші бюджетні доходи для Росії, а також завдає удару по репутації самого Путіна.
Скільки разів уже звучали заяви, що Росія «завершить війну», «зробить усе, що хоче», що вона не поступиться. Але водночас виявляється, що вона не може впоратися із ситуацією, а Україна самостійно здатна завдавати ударів на відстані до 2000 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Україна може знищувати російські підприємства оборонної промисловості або заводи, які виробляють продукцію для військового сектору, а також атакувати авіабази, з яких вилітають бомбардувальники для ударів по українських містах. При цьому досі залишається дуже велика різниця між діями двох сторін. Україна атакує об’єкти критичної інфраструктури, стратегічні об’єкти, військові підприємства та енергетичні об’єкти. Росія ж, і є інформація, що це закріплено офіційними наказами, зосереджується на ударах по цивільному населенню, щоб поширювати страх і терор. Це називається державним тероризмом — найгірший вид антицивілізаційних дій, які може здійснювати будь-яка країна у XXI столітті. І саме тут полягає моральна перевага України. Якщо трапляються випадки, коли українські удари влучають у житлові будинки, то це, як правило, є наслідком або російських засобів радіоелектронної боротьби, які змінюють траєкторію ракет, або інших факторів. Росія ж діє як типовий варвар».
Повністю слухайте у прикріпленому звуковому файлі.
Тарас Андрухович