Російська армія продовжує наступальні дії на окремих ділянках фронту, однак темпи її просування залишаються обмеженими. Водночас характер бойових дій змінюється: великі механізовані штурми майже не застосовуються, а дедалі більшу роль відіграють малі піхотні групи, безпілотники та розширення зон ураження.
Аналітик українського проєкту DeepStateMap Руслан Микула зазначає, що головною метою Росії у 2026 році було захоплення всієї Донецької області, однак, за його словами, цього досягти не вдасться.
«Ситуація на лінії зіткнення доволі стабільна. Є ділянки, де противник просувається, є ділянки, де ворог проводить активні наступальні дії. Але якщо дивитися в динаміці, то дуже рідко ворог може просунутися більш ніж на кілька квадратних кілометрів», — говорить Микула.
За його словами, зараз російські війська просуваються невеликими кроками, а одним із напрямків, який може визначати ситуацію на Донбасі, є Костянтинівка. Місто має важливе значення через своє розташування поблизу Слов’янсько-Краматорської агломерації, і в разі його захоплення Росія отримала б можливість просуватися далі в напрямку Дружківки, Краматорська та Слов’янська. Водночас, за оцінкою аналітика, російські війська наразі не контролюють Костянтинівку повністю.
«Костянтинівка більше перебуває під контролем наших сил, ніж противника. Присутність противника є, вона поступово зростає, але ворог не контролює місто так, як цього хотів», — зазначає Руслан Микула.
За його словами, російська армія змінила тактику і замість масштабних штурмів дедалі частіше використовує невеликі групи військових, які намагаються проникнути на окремі ділянки фронту, закріпитися або створити інформаційний ефект.
«Це вже не лобові штурми, а тактика інфільтраційних груп», — пояснює аналітик.
Він також розповідає про ситуацію в районі Гуляйполя, де російські війська, за його словами, намагаються створювати інформаційний ефект через повідомлення про захоплення населених пунктів.
Серед проблемних ділянок фронту Руслан Микула називає напрямок Дніпропетровської області та Куп’янський напрямок. За його словами, там російські війська мали окремі локальні успіхи, однак це не призвело до масштабного прориву.
Змінилася й роль військової техніки на полі бою. За словами аналітика, великі механізовані штурми стали рідкісними через активне використання безпілотників.
«Великі механізовані штурми вже можна заносити до Червоної книги. Противник використовує техніку переважно для підвезення піхоти, спорядження або завдання ударів із відстані», — говорить він.
Окремим фактором сучасної війни стали так звані «кілзони» — території, де будь-яке пересування швидко виявляють і можуть уразити. За словами Руслана Микули, такі зони можуть сягати близько 20 кілометрів, а «сірі зони» — території без стабільного контролю жодної зі сторін — у деяких районах можуть бути ще більшими.
«Війна постійно змінюється. Те, що було рік тому, зараз уже відбувається зовсім інакше», — зазначає аналітик.
Говорячи про цифрові системи у війську, Руслан Микула також відзначає роль системи «єБали», яка, за його словами, дає змогу підрозділам отримувати додаткові ресурси відповідно до результативності їхньої роботи.
Окремою темою залишається можлива мобілізація в Росії. На думку аналітика, вона матиме певний вплив на ситуацію, але не стане чинником, який кардинально змінить перебіг війни.
«Якби мобілізація в Росії відбулася рік тому, вона б суттєво вплинула. Зараз вона вже не матиме такого ефекту», — говорить Руслан Микула.
За його словами, збільшення чисельності російських військ означатиме також збільшення кількості цілей для українських Сил оборони, а головними чинниками війни надалі залишатимуться технологічні зміни, використання безпілотників і боротьба за окремі ділянки фронту.
11:03 DeepState o sytuacji na frońcie.mp3 Фронт у 2026 році: малі штурмові групи, дрони та розширення «кілзон»
Інна Ясніцька