Вона була не лише найцікавішою постаттю довоєнного польського спорту, а й однією з найвидатніших польок ХХ століття.
Халіна Конопацька — легкоатлетка, перша польська олімпійська чемпіонка у метанні диска. Міс Олімпійських Ігор 1928 року, поетка та художниця.
Цьогоріч виповнилося 125 років з часу її. Конопацька народилася 26 лютого 1900 року в містечку Рава Мазовєцька. Тоді ця частина земель була під владою Російської імперії.
У віці восьми років вона разом із батьками переїхала до Варшави. Під час навчання на Філологічному факультеті Варшавського університету проявила себе як завзята лижниця, плавчиня й тенісистка, а також грала в баскетбол. Випадково потрапила до легкоатлетичної секції Академічного спортивного союзу у Варшаві, де вперше зіткнулася з професійними спортивними тренуваннями.
Конопацька в одному з своїх інтерв’ю для Польського радіо в 1975 році згадувала свої початки у професійному спорті:
«Легка атлетика почалася дуже дивно, тому що я познайомилася з Тадеушем Семадені, який привів мене на спортивний майданчик. Там лежали різні спортивні снаряди. Ну, і кожен снаряд викликав цікавість. Мені сказали, пожбурляти, побігати, випробувати свої сили. Я це робила просто з радості життя, з молодості, з пригоди і з усього того, з чого, власне, спорт повинен складатися».
Проте фактично одразу тренерам стало зрозуміло, що метальний диск — це те, що справді ідеальний снаряд для дівчини. Ось як цей перший контакт згадувала спортсменка:
«Коли я взяла і жбурнула той диск, то з’ясувалося, що побила рекорд Польщі. Тоді мене вже взяли, так би мовити, в певні рамки і дали вказівку трохи потренуватися. А за кілька місяців виявилося, що я встановила якийсь світовий рекорд, про який тоді навіть не здогадувалася. І так воно почалося».
Проте, за словами Конопацької рекорди не були головним рушієм в її заняттях спортом:
«Спорт народився тоді в мені, певно, з найшляхетніших поривань, тобто з радості життя, з любові до спорту, навіть підсвідомої — небесної блакиті, зелені трави, якихось таких, знаєте, дуже прекрасних поривань.
І я хотіла б, щоб сучасна молодь поєднувала ці речі, щоб бачила блакить неба і ту зелену траву й знала, що олімпійська ідея — це саме поєднання краси з результатом, що це нерозривне, що не може бути спорту без цієї краси й без цього відчуття краси».
У 1928 році — у найщасливішому, як вона сама визнавала, році її життя — Халіна Конопацька вийшла заміж за полковника Ігнаци Матушевського, дипломата, голову ІІ відділу, тобто розвідки Генерального штабу Війська Польського, а згодом міністра фінансів.
Впродовж семи років занять спортом вищих досягнень — до 1931 року–Конопацька 26 разів здобувала титул чемпіонки Польщі в штовханні ядра та метанні диска, сім разів ставала рекордсменкою світу в цих дисциплінах, п’ять разів представляла II Річ Посполиту в міжнародних матчах і аж 56 разів побивала рекорд Польщі в штовханні ядра, метанні диска та списа, п’ятиборстві й естафеті.
Крім того, відзначалася чудовою грою у баскетбол, теніс, добре їздила верхи і захоплювалася автомобілями.
Таке у розмові з Польською редакцією відзначила Марта Марек – кураторка виставки «Перша дама королеви» в Музеї спорту і туризму у Варшаві, яку відкрили з нагоди 125-річчя від народження Халіни Конопацької:
«Халіна Конопацька була видатною постаттю, різнобічно обдарованою й у багатьох галузях була першою. Зокрема в легкій атлетиці — вона здобула не лише першу в історії Польщі медаль, звісно ж золоту, але й стала першою олімпійською чемпіонкою в жіночій легкій атлетиці, оскільки жіноча легка атлетика дебютувала на Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі».
Власне найбільш видатним днем в спортивному житті Конопацької вважається 31 липня 1928 року. Тоді в Амстердамі вона здобула для Польщі першу золоту олімпійську медаль.
В 1975 році в ефірі Польського радіо вона підкреслила, як сильно допомогли їй тоді польські вболівальники та майоріння «біло-червоних» прапорців:
«Я бачила ті біло-червоні прапорці, що майоріли, і зрештою саме вони виграли цю олімпіаду, бо я відчувала, що завдячую цим людям і тим прапорцям, які представляли Польщу. Цей результат був психологічним імпульсом, а решту, мабуть, зробили мої фізичні дані, радість життя й бажання перемоги, а також гордість і амбіції».
А ось як у 1972 році згадував той славетний день актор Казімєж Рудзький, який у 1928 році був лише хлопчаком:
«Я добре це пам’ятаю. Тоді я був на канікулах. Прекрасно це пам’ятаю, але про якісь трансляції не могло бути й мови. Які там олімпійські трансляції? Амстердам, 1928 рік… Але я мав детекторний приймач з 1926 року, і не знаю, чи 1928-го взагалі мав вдома ламповий. Здається, далі детектора не зайшов. Це ще не було популярне, було досить дорогим, і про трансляції годі було думати.
Тому чекали на пресу, бігли до якогось кіоску, купували “Спортивний огляд” і жадібно читали новини, поглинали інформацію. І раптом — неймовірна звістка: Халіна Конопацька — золота олімпійська медаль! 39 метрів, 69 чи 76 сантиметрів — вже не пригадую деталей. Одночасно ці Ігри принесли нам і другу золоту медаль, бо тоді була дисципліна під назвою “Мистецтво”. Казімєж Вєжинський за свою чудову збірку спортивних віршів отримав золоту медаль — Олімпійський лавр. Пам’ятаю, ми зачитувалися тією невеличкою збіркою.
Крім того, тоді ранг мистецтва дорівнював рангу спорту, або радше навпаки: спорт дорівнювався до мистецтва. Казімєж Вєжинський був головним редактором “Спортивного огляду”. У ті роки видання змінило форму — здається, за рік до того – із досить традиційного формату, яким воно починалося ще десь у Кракові, а потім перейшло до Варшави. Було багато визначних журналістів. Пам’ятаю, це були єдині спортивні новини, адже щоденна преса приділяла спорту дуже мало місця, і ми, молоді хлопці, черпали інформацію саме з цього видання. І тоді, в 1928 році, на першій шпальті пам’ятаю заголовок: “Золота медаль – Халіна Конопацька! Рекорд!!!”».
Після повернення з Олімпіади чемпіонка стала уособленням успіху. Вона отримала телеграмою привітання від президента Ігнаци Мосціцького, її приймав у Бельведерському палаці у Варшаві маршал Юзеф Пілсудський, вона давала сотні інтерв’ю і стала найпопулярнішою особою в Польщі. У метанні диска Конопацька не мала рівних упродовж багатьох років.
Лише в 1939 році вона поступилася першістю молодшій колезі — Ядвізі Вайсувній.
Халіна Конопацька була видатною спортсменкою, але також різнобічно талановитою жінкою. Так про неї говорила польська публіцистка і спортивна діячка Казімєжа Мушалувна:
«Конопацька була не лише спортсменкою з великим талантом, не лише надзвичайно універсальною атлеткою, але, крім усього, вирізнялася ще й великою вродою, величезним особистим шармом та елегантністю.
На Олімпійських іграх в Амстердамі вона була найпопулярнішою спортсменкою; справді вражала неймовірною багатогранністю та винятковою амбітністю. За рік до Олімпіади в Амстердамі, під час зустрічі жіночих команд Польщі і Австрії, вона здобула в польських барвах перемогу у чотирьох дисциплінах: диск, штовхання ядра, стрибки у висоту — перші місця, а також третє місце у стрибках у довжину.
Вона ніколи себе не щадила. Займалася гірськолижним спортом як туристка, стрільбою з лука – скрізь і завжди була справді непересічною. Мала також певні інтелектуальні зацікавлення. Доказом цього є, ймовірно видана у 1933–34 роках, збірка її поезій».
Коли у вересні 1939 року спалахнула Друга світова війна, Конопацька взяла участь у таємній місії. Разом із чоловіком вона допомогла евакуювати золото Національного банку Польщі до Франції, що мало забезпечити фінансування польського уряду у вигнанні.
Після війни Халіна Конопацька залишилася в еміграції у США. Часами приїздила на Батьківщину. Вона померла 28 січня 1989 року в Дейтон-Біч, штат Флорида. 18 жовтня 1990 року урна з її прахом була похована на Брудновському цвинтарі у Варшаві.
Red.Polska PRdZ/PR1/PR24/no