Історія Наталі Уварової — про шлях, де страх перетворюється на силу. Без валізи, але з цілями — так коротко можна описати історію Наталі в Польщі, яка почалася 3 березня 2022 року. На руках — молодший син із панічними атаками й ні планів, ні грошей. Лише ціль: врятувати дитину. «Я не до кінця розуміла куди я їду і як надовго, але точно знала — не маю права втратити себе. Роботу знайти було майже нереально — десятки тисяч українок-воєнних біженок шукали те саме. Втриматися вдалося завдяки підтримці уряду Варшави та Дому культури SDK. А потім знайшлася й перша робота — група театральної терапії для жінок в домі культури Dorozkarnia.
«Але я хотіла попрацювати в театрі, отримати досвід саме співпраці з польськими театральними діячами. Й це вдалося завдяки програмі артистичних резиденцій театрального інституту ім. Збігнєв Рашевського. Я два роки співпрацювала з Варшавським театром Scena96 й втілила два чудові проекти, один з них «Все буде добре/Wszystko będzie dobrze» був написаний двома мовами й премʼєри відбулися у двох містах Польщі — Варшаві й Познані, а наразі виставу за цією пʼєсою можна побачити у Першому театрі у Львові. А мій наступний проект в рамках цією програми, з провокативною назвою «З мамою в ліжку/Z matką w łóżku» буде реалізований незабаром в Познані», — розповіла Наталія Уварова.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі
Світлана Мялик