Історія Олесі Ковпак про відвагу почати все з нуля й поступово побудувати життя у новій країні. Вона приїхала до Польщі десять років тому. Тоді її зарплата в Рівному складала 2000 гривень — саме стільки коштували документи для виїзду.
«Я просто слухала серце, — згадує Олеся. — Дуже хотіла побачити Польщу. І настільки часто про це говорила, що все вдалося організувати напрочуд легко». Переїзд був непростим: нова країна, мова, відсутність знайомих. До того ж перші кроки виявилися болісними — посередники з України не виконали своїх обіцянок, і Олеся залишилася фактично без підтримки. «Назад дороги не було. Треба було боротися й шукати вихід», — каже вона.
В Україні Олеся вже мала професію: закінчила навчання на перукаря й працювала викладачкою у професійному ліцеї. Цей досвід став для неї фундаментом у Польщі. «Я завжди казала своїм студентам: якщо є хист, то перукарем можна стати дуже швидко. Курси два-три місяці, і вже маєш професію».
Сьогодні вона працює в барбершопі у Варшаві. Після років у салонах краси обрала саме чоловічий напрямок: швидше, спокійніше, менше стресу. Попит на її послуги настільки високий, що записатися можна лише заздалегідь. «Це показує, що все можливо, якщо не боятися, — каже Олеся. — Головне — вкластися в роботу й не економити на рекламі. Бо перші пів року ви працюєте не на гроші, а на ім’я».
За десять років у Польщі вона бачила, як змінювалася індустрія краси: від поодиноких салонів, де складно було знайти роботу, до цілої мережі можливостей. Її історія доводить: коли наполегливо йти вперед, можна створити для себе нову реальність навіть у чужій країні.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі.
Мирослав Трофимук