«Бажання виступати як діджей з’явилося в мене ще задовго до того, як я почав писати музику», — розповідає SVAROG. «Продукування власних треків стало інструментом, який дозволив би мені розвивати кар’єру. У той момент діджеїв було багато, але авторська музика — це те, що дозволяє виділитися».
Назва проєкту «SVAROG» виникла не одразу. За словами Олександра, він складав список вимог до псевдоніму — щоби було легко прочитати латинкою, щоби транслітерація була зручною на міжнародних платформах, і щоби ім’я мало зв’язок із його походженням.
«Сварог — це, скоріше, відсилання до слов’янської міфології. Я тоді ще не дуже розбирався в усіх цих речах, але це ім’я якось природно лягло. І, що цікаво, де б я не був, його правильно вимовляли — SVAROG або Svarok. Може, наголос міняли, але читалося чітко».
Попри поширену думку, що музика — це лише про творчість і натхнення, SVAROG наголошує: це справжня робота.
«Це не історія про те, як ти сидиш і чекаєш натхнення. Це постійна робота — і з музикою, і з аудиторією, і з візуальним образом. Так само, як дизайн — це не про красу, а про функцію і роботу. Тут аналогічно».
Свій творчий процес він описує як поступовий: спочатку — ідея, потім — пошук звучань, створення ескізу й поступове наповнення композиції.
«Я бачу перед собою картину: вона може бути чорною, білою, з перспективою — те саме і в музиці. Є параметри: звук має бути гладким, з дисторшеном, глибоким. Коли цей малюнок готовий — його можна розгорнути в повноцінний трек».
Для тих, хто хоче почати, артист радить не витрачати гроші на дорогу техніку одразу:
«Краще почати з віртуальних синтезаторів, розібратися, як усе працює. Є демо-версії на 30 днів. Якщо зрозумієте, що цей інструмент ваш — купите. Якщо ні — значить, це був корисний досвід».
SVAROG починав саме з діджеїнгу — грав чужу музику на фестивалях. На запитання, чи це хороший старт для тих, хто мріє про власні треки, відповідає ствердно:
«Щоб створювати танцювальну музику, треба розуміти, як вона працює на танцполі. Треба бути там — у натовпі, за пультом, відчути, які треки “заходять”, які — ні. Це важливий досвід».
На питання про заробіток з музики SVAROG відповідає чесно:
«Можна жити з музики. Але це залежить від багатьох факторів — ваші навички, скільки часу ви вкладаєте, яка у вас музика, якого рівня конкуренція. Спочатку не варто розраховувати, що це принесе прибуток. Але якщо масштабуватися — усе можливо».
Початкової стратегії, каже, не мав. Була лише мрія і бачення:
«Я уявляв себе на великій сцені. Бачив, що такі артисти існують, значить — це можливо. Я просто йшов у той бік, пробував, шукав. У цій сфері неможливо все прорахувати, як у бізнесі з кав’ярнею чи магазином. Тут усе залежить від смаку слухача, від емоцій».
Переломним моментом у кар'єрі став перший реліз на іспанському лейблі.
«Я сам відправив туди демо. Спочатку мені відмовили, бо не було слотів, але порадили інший лейбл. І там погодились. Вони мали аудиторію — і моя музика отримала увагу. Потім інші лейбли вже самі почали звертатися».
Польща стала другою домівкою для артиста. Він виступав у Варшаві, Вроцлаві, Познані, випускався на польських лейблах — зокрема, на Psylocybina.
«Це більшою мірою завдяки промоутерам, які запрошують. Це люди, які організовують вечірки, мають бачення, кого хочуть бачити. Це не про те, щоб просто “написати й попроситися”».
Чи важливо для промоутерів, що артист з України? За словами SVAROG, у більшості випадків — ні.
«На рівні глибокого музичного розуміння — це лише про музику. Люди приходять за звучанням. Їм не так важливо, з якої ти країни. Але, звісно, твоя особистість, як ти себе подаєш, твій образ — це теж має значення».
Один із викликів — це візуальна складова. Без неї, каже SVAROG, артист ризикує стати лише «стрічкою у плеєрі».
«Візуал дає шанс, що хтось клацне, зацікавиться, почує музику. Якщо ти хочеш бути на сцені — мусить бути образ. Але якщо зосередитися лише на картинці без змісту, це працює недовго».
Музична ніша, в якій працює SVAROG, — складна. Тут не працює спрощена комунікація.
«Це не про “гоу-гоу, давай слухай”. Це про багатошарову річ. Музика, текст, опис релізу — усе повинно мати глибину. Це не гайкові ключі на конвеєрі».
Артист також зізнається, що займається всім сам: музика, соцмережі, комунікація з лейблами, організація виступів.
«Найняти менеджера? Було б круто, але треба платити зарплату. А щоб найняти когось — треба мати стабільні прибутки. Я ж більше покладаюся на випадковості — саме вони, чомусь, найкраще працюють у цій сфері».
І додає з усмішкою:
«Якщо мені хтось подарує валізу грошей — я зроблю кампанію по всьому світу. Але поки що — все своїми руками».
Детальніше у матеріалі.
М.Т.