«Оцінити масштаб дезінформації надзвичайно складно, адже ми фактично не маємо доступу до всіх даних. Так, ми можемо орієнтуватися на заяви Міністерства цифровізації чи NASK і на ті кейси, які вдалося зафіксувати, але далеко не всі дії можна виявити. Кожен із нас стикається з дезінформацією щодня».
Це може бути контент у соціальних мережах або ж нібито «інсайдерська» інформація, яку передають знайомі. Під час пандемії багато хто отримував повідомлення від умовної «родички з міністерства» про майбутню евакуацію чи інші надзвичайні події. Саме так дезінформація поширюється особливо швидко — через довіру.
Сьогодні ж цей процес значно посилився завдяки інструментам штучного інтелекту. Фейки стають дедалі якіснішими — не лише у текстовому форматі, а й у вигляді фото та відео. При цьому ми все ще схильні вважати, що побачене в інтернеті автоматично є правдою.
«День без дипфейку — втрачений день. Проблема в тому, що ми часто навіть не усвідомлюємо, у який момент маємо справу з підробкою, а в який — зі справжнім зображенням», — зазначає експертка.
Вона додає, що регулярно отримує приватні повідомлення з проханням допомогти розпізнати, чи є відео або фото автентичними, особливо в контексті виборчих кампаній. Масове використання ШІ для викривлення реальності вже не є поодиноким явищем — це повноцінний інструмент впливу.
І цей вплив давно перестав бути абстрактним. Він безпосередньо стосується наших рішень, виборів і реакцій на події. Особливо небезпечною ця ситуація стає в умовах повномасштабної війни в Україні, де дипфейки та маніпулятивний контент активно проникають у міжнародний інформаційний простір.
Війна давно вийшла за межі фронту й стала частиною мейнстримного медіаполя. Разом із нею там присутня й російська пропаганда, яку легко впізнати за системним розпалюванням антиукраїнських наративів.
«Ми постійно бачимо фейкові наративи — наприклад, спекуляції навколо того, хто стоїть за тією чи іншою диверсією, та подальше розкручування відповідної риторики. Це один із найпомітніших елементів пропаганди», — пояснює Бухгольц.
Додатковим фактором ризику стають виборчі періоди. Реальний вплив дезінформації на виборчі кампанії складно виміряти, але можна припускати, що він існує — передусім через мережі тролів. Водночас до цього процесу долучаються й звичайні користувачі, які поширюють контент без перевірки та усвідомлення наслідків.
Саме тому під час виборів була запущена масштабна інформаційна кампанія, присвячена тролям. Її мета була подвійною: пояснити, як і навіщо створюється дезінформація, а також нагадати, що тролем можна стати випадково — просто натиснувши «поширити».
Проблема цифрових компетенцій залишається відкритою. Для багатьох поколінь їх просто ніколи не викладали системно. Проте поступово ситуація змінюється, і все більше людей починають розуміти механізми маніпуляції. Питання лише в тому, чи встигне суспільство скласти цей іспит у критичний момент.
Окрему увагу експертка звертає на алгоритми соціальних мереж і тренд на explainable AI — пояснюваний штучний інтелект. Нам критично важливо розуміти, чому ми бачимо саме той контент, який бачимо. Водночас великі платформи називають алгоритми комерційною таємницею.
«З точки зору бізнесу це зрозуміло, але з соціального боку — особливо з огляду на загрози для неповнолітніх — платформи мають нести значно більшу відповідальність», — наголошує вона.
Алгоритми побудовані так, щоб утримувати нашу увагу якомога довше. Нескінченне гортання стрічки, постійне оновлення контенту, емоційні тригери — усе це підсилює залежність і сприяє поширенню поляризуючих та дезінформаційних матеріалів.
Парадоксально, але саме той контент, який викликає дискомфорт або сильні емоції, поширюється найактивніше. Реагуючи на нього, ми самі «годуємо» алгоритм.
Вихід із цієї ситуації не новий і водночас надзвичайно складний — критичне мислення.
«Здатність засумніватися, перевірити інформацію в кількох джерелах, поставити під питання побачене — це найважче в умовах швидкого й перевантаженого інформацією світу», — підсумовує експертка.
До цього додається необхідність верифікації джерел і свідомого використання інструментів, які показують різні перспективи, а не лише один нав’язаний наратив. Лише так ми можемо зменшити ризик стати частиною ланцюга дезінформації — навіть ненавмисно.
Жити в цьому новому інформаційному середовищі доведеться всім нам. І навчатися — також.
Trójka/М.Т.