Ключовою проблемою є брак базових цифрових компетенцій у сфері розпізнавання того, що є справжнім, а що — штучно згенерованим. «На жаль, тут проявляється брак доволі елементарних цифрових компетенцій у сфері розрізнення того, що є юридично справжнім, а що — юридично несправжнім», — зазначає він. Ситуацію ускладнює стрімкий розвиток штучного інтелекту: ще кілька років тому контент, створений алгоритмами, виглядав неприродно, а сьогодні він практично заливає інтернет. «Якщо порівняти те, що було в мережі два роки тому, і те, що є сьогодні, то ми здійснили гігантський стрибок. Контент, згенерований ШІ, практично заливає інтернет», — пояснює експерт.
Хоча дедалі більше людей усвідомлюють існування згенерованого контенту, значна частина користувачів досі сприймає побачене в соцмережах як автентичну реальність. «Якщо щось виглядає дуже реалістично, як автентичний запис, то саме так це і сприймають — як справжнє», — говорить Кусь. Подальше поширення таких матеріалів і коментування їх як правдивих демонструє, що межа між правдою та фальшем поступово стирається.
Людська психіка, за його словами, природно тяжіє до цікавого, незвичного, емоційного. Ми легко «клюємо» на маніпулятивні гачки, особливо коли контент узгоджується з нашими уявленнями про світ. Саме тому відео про гігантські снігові замети на Камчатці здаються правдоподібними, бо вписуються в наше уявлення про суворий клімат регіону. «Кожна хороша брехня має в собі зерно правди — і тут також присутнє таке “цифрове зерно правди”, яке реально впливає на людей», — підкреслює психолог.
Окрему роль відіграє феномен, який у психології нових технологій називають «втомою від правди». Це стан, коли людина втрачає здатність розрізняти реальне й згенероване через перенасичення інформацією. «Згенерованого контенту стало настільки багато, що багато людей просто когнітивно не спроможні його відфільтрувати», — пояснює експерт. Додається і фактор інформаційного стресу: надлишок новин і стимулів перевантажує мозок, який у певний момент просто «відмовляється» аналізувати інформацію критично.
Усе це створює сприятливе середовище для маніпуляцій. Згенерований контент дедалі частіше використовується для емоційного впливу — найчастіше через страх, агресію, ненависть і паніку. «Ті інструменти, які ми сьогодні маємо, дозволяють робити це буквально за кілька хвилин», — зазначає Кусь. Дезінформація та пропаганда отримали додаткове підсилення у вигляді штучного інтелекту, а контент виглядає настільки якісно й правдоподібно, що викликає довіру навіть у критично налаштованих людей.
Ситуацію погіршує і логіка сучасного медіапростору, де швидкість часто важливіша за правду. Блогери, інфлюенсери, навіть деякі медіа прагнуть бути першими, випередити конкурентів, отримати охоплення, інколи — прикрасити або перебільшити факти заради уваги. «Чим швидше — тим краще, а правда має другорядне або навіть третинне значення», — констатує експерт. Так формується хаотичний цифровий простір, у якому фейковий контент поширюється не гірше за правдивий.
Важливою проблемою залишається і відсутність системної освіти з критичного мислення. За словами Куся, у школах бракує занять, які з раннього віку навчали б дітей відрізняти правду від неправди в інтернеті. Якщо з цим мають труднощі дорослі, то для дітей ця проблема ще складніша.
Наслідки поширення таких «невинних» відео можуть бути значно серйознішими, ніж здається на перший погляд. Вони стирають межу між правдою та фальшем, формують звичку сприймати згенерований контент як реальні події й поступово позбавляють людину здатності відрізняти цифрову вигадку від дійсності. Наш мозок не пристосований до такого потоку інформації, і в цій реальності з’являються нові загрози — від псевдомедичних порад «цифрових лікарів» до deepfake-відео, маніпуляцій страхом, ненавистю та панікою. Те, що починається з «невинних роликів», може завершитися реальними наслідками для здоров’я, безпеки й життя людей. Саме тому критичне мислення, цифрові навички та довіра лише до перевірених джерел стають не просто корисною рисою, а необхідною умовою виживання в сучасному інформаційному світі.
М. Т.