Говоримо сьогодні із Тарасом Малковичем, поетом, перекладачем, засновником української, а фактично міжнародної компанії Tapas Localization, яка займається субтитруванням фільмів і відома у всьому світі, а нещодавно інтегрувала технології AI у свої процеси. Які виклики з цим пов’язані і як втримати тонку лінію справжності у такій важливій площині, як озвучування фільмів, де найважливішою є, перш за все, емоція.
«Фінальний маркер якості — це коли ти просто заплющиш очі і слухаєш, і чи ти можеш це слухати, чи ти кажеш на третій секунді: та ну, я закриваю це, це ріже вухо, це ні. І як ходить оцей концепт у LLM-ах, у мовних моделях, це називається, як би тут сказати, цензурно. Ну, скажу нецензурно — ти можеш забліпати, але вони справді так називають навіть на конференціях — shit in, shit out. Тобто якщо промт такий собі, то і на виході ти отримуєш таке собі. Це тепер новий тренд. Називається push the button and pray».
З твоєї перспективи, з твого досвіду, ти все ж таки вважаєш, що в майбутньому слухачі будуть звертати увагу на якість? Зараз така штука мало кого цікавить, мені здається, і цікавить, щоб було миттєво.
«Так, це теж проблема для якості. В мене ще, ну, може трошки ще песимістичніша думка, яка все одно існує паралельно до того, що ми робимо, але вона існує, така, що AI і швидкість результату, і те, який AI-результат може без особистого втручання зараз виробити, — це не тільки в дубляжі, це і в створенні контенту, в генерації, навіть ігри зробляться, тобто книжки пишуться, AI продаються. І сам цей аутпут AI може понизити планку сприйняття якості. Оце може бути головна проблема, коли людина каже: це "good enough"».
Ну, я стикаюся вже з цим, насправді, вже сьогодні я стикаюся з цим, наприклад, у дизайні. Так, це величезна проблема. По всьому світу перекладачі, дизайнери, всі гуманітарії в один голос кажуть про те, що AI відбере в них роботу. Як бути з цією небезпекою?
«Ну, я абсолютно це поважаю, тому що це ж людина, яка може пристосовуватися до змін, може не пристосовуватися, може не хотіти пристосовуватися. Це вибір кожної людини. Я колись сказав, що AI — це таке неймовірно розумне і фантастично талановите немовля, яке демонструє неймовірні надії, але все одно біля нього мусить бути дорослий».
Які речі тобі там, не знаю, не давали спати, скажімо, коли ти думав про те, чи починати з цим працювати?
«Ми говорили з багатьма великими ігровими студіями, які казали: ну, ти знаєш, у нас в офіційній політиці локалізації вказано "no AI". Це мене вразило. Але мені, взагалі, здається, що з часом буде трошечки відскок назад. Як з усіма нововведеннями, я думаю, що настане момент, коли люди будуть повертатися до human-generated content».
Отже, залишаємося тими дорослими у кімнаті, це надважливо, водночас мріючи, як діти, не відступаємо перед прогресом і бережімо цю «крихітну свічечку букви Ї», як домашнє вогнище чи Прометеїв вогонь.
М. Т.