Для українців поняття «передова» традиційно асоціюється з реальною лінією фронту, де відбуваються бойові дії, однак ця «передова» дедалі частіше має інший вимір — інформаційний. Саме ці держави, включно з Польщею, Литвою, Латвією, Естонією та Фінляндією, сьогодні перебувають у зоні підвищеної небезпеки через близькість до Росії та активність її інформаційного впливу. Семінар «Frontline Operationalization: B5+ Countries as the Northeast Corridor of Democratic Resilience in the Baltic Sea Region» організований Фундацією Казимира Пуласького за підтримки польських інституцій і дипломатичних структур, відбувався в контексті польського головування у Раді держав Балтійського моря, що ще більше підкреслює його стратегічну важливість.
Однією з центральних тем обговорення стало поняття FIMI — Foreign Information Manipulation and Interference, тобто іноземні інформаційні маніпуляції та втручання. Це поняття значно ширше за традиційне розуміння дезінформації, адже йдеться не лише про поширення неправдивих новин або фейків, а про цілеспрямовані, часто добре скоординовані кампанії, спрямовані на вплив на поведінку людей, формування певних наративів і зміну суспільних настроїв. У цьому контексті дезінформація є лише одним із інструментів, тоді як FIMI охоплює цілий комплекс методів — від підміни понять до маніпуляцій у соціальних мережах і створення альтернативних інформаційних реальностей.
Учасники семінару наголошували на тому, що країни Балтії демонструють дуже високий рівень готовності до протидії таким загрозам.
Польща, як одна з ключових країн регіону, також активно залучена до цієї боротьби, хоча стикається з низкою специфічних викликів. Одним із них є маніпуляції навколо польсько-українських відносин, які часто стають мішенню для інформаційних атак. Наприклад, навіть під нейтральними новинами можуть з’являтися численні коментарі, що штучно розпалюють історичні конфлікти або провокують ворожнечу. Такі явища, як правило, є результатом скоординованої діяльності ботів або організованих інформаційних кампаній, що мають на меті послабити взаємну довіру між країнами.
Особливу роль у поширенні інформаційних маніпуляцій відіграють соціальні мережі, які стали основним каналом комунікації для мільйонів людей. Саме тому питання співпраці з великими технологічними платформами, такими як Meta чи X (колишній Twitter), стало одним із ключових у дискусіях.
Окремим викликом, який активно обговорювався, є роль штучного інтелекту в інформаційній війні. З одного боку, він відкриває нові можливості для створення фейків, діпфейків і масового виробництва маніпулятивного контенту, а з іншого — може використовуватися як інструмент для їхнього виявлення та аналізу. Особливо тривожним є той факт, що інформаційні вкиди можуть впливати навіть на самі алгоритми штучного інтелекту, змінюючи спосіб, у який вони обробляють і подають інформацію користувачам.
На цьому тлі досвід України виглядає особливо цінним. Українське суспільство вже багато років живе в умовах постійного інформаційного тиску, що змусило його виробити ефективні механізми протидії. Йдеться як про діяльність державних інституцій, так і про активність громадських організацій, незалежних медіа та окремих дослідників. Важливу роль відіграє також цифровий простір, зокрема YouTube, де активно формуються контрнаративи та викриваються маніпуляції.
Ключем до стійкості є освіта. Медіаграмотність, критичне мислення та здатність аналізувати інформацію повинні формуватися змалку і стати невід’ємною частиною освітнього процесу. Йдеться не лише про окремі тренінги чи ініціативи, а про системний підхід, який охоплює школи, університети та ширше суспільство.
Зрештою, боротьба з інформаційними маніпуляціями не може бути ефективною без широкої співпраці між різними секторами — державою, медіа, громадянським суспільством, науковцями та міжнародними партнерами. Україна, яка вже має значний досвід у цій сфері, може відігравати важливу роль у формуванні спільної європейської стратегії протидії інформаційним загрозам.
Детальніше у матеріалі.
М.Т.