Політика емоцій замість політики аргументів
За словами Міхала Федоровича, вибори 2023 року стали переломним моментом: уперше за багато років ліберально-прогресивні сили змогли досягти в соцмережах такого самого рівня емоційного впливу, як і консервативна правиця. Але вже за кілька місяців цей ефект зник. Дискусії навколо абортів і розчарування виборців призвели до різкого падіння залученості.
Президентська кампанія 2025 року показала ще глибшу трансформацію. Молоді користувачі соцмереж дедалі менше цікавляться програмами партій і дедалі більше — образом політика. Найкраще працював контент, який демонстрував силу, впевненість і чіткий характер. Люди голосували не за аргументи, а за емоційне враження.
Федорович наголошує: сьогодні ми живемо в “демократії перформансу”. Соціальні мережі винагороджують не того, хто переконує, а того, хто викликає сильну реакцію. Саме тому алгоритми підсилювали політиків із виразною позицією — незалежно від їхніх поглядів.
TikTok змінив правила гри
Якщо Facebook чи Instagram будувалися навколо особистих інтересів користувача, то TikTok радикально змінив модель споживання контенту.
Раніше людина могла роками залишатися у своїй “бульбашці” — дивитися лише автомобілі, рок-музику чи фотографії котів. TikTok поставив у центр не особистість, а сам контент. Головне питання тепер звучить не “що любиш ти?”, а “що утримує увагу більшості?”.
Алгоритм навчився працювати на базових людських емоціях — страху, люті, здивуванні та фрустрації. І головне: для нього немає різниці між любов’ю та ненавистю. Якщо контент викликає реакцію — він буде просуватися далі.
Дофамінова пастка сучасного інтернету
Івіо Змишльоний пояснює це через еволюцію людини. Наш мозок формувався в умовах постійного дефіциту та небезпеки. Людина була змушена безперервно шукати нові стимули, аби вижити.
Соціальні мережі ідеально використали цю особливість. Користувач постійно скролить стрічку, тому що мозок очікує: ще один рух — і з’явиться щось цікаве, важливе або емоційне. Так виникає “дофамінова петля” — механізм, який змушує нас повертатися до екрана знову і знову.
Навіть негативний контент працює ефективно. Якщо щось дратує або викликає тривогу, людина не відвертається — вона залишається, очікуючи емоційної розрядки.
Штучний інтелект як новий провідник
Особливу увагу учасники розмови приділили штучному інтелекту та великим мовним моделям (LLM). Федорович зауважує: сьогодні люди питають у чат-ботів не лише про рецепти чи побутові речі. Вони шукають провідника у складному світі.
Телефон уже знає про нас майже все: наші емоції, звички, маршрути, фінансові операції та навіть психологічний стан у різні моменти життя. Ми добровільно віддали технологіям величезну кількість даних.
І саме на цій основі працює сучасний ШІ — він не просто відповідає, а поступово адаптується до людини, підлаштовується під її стиль мислення, страхи й очікування.
Небезпека “сикофантії”
Івіо Змишльоний звертає увагу на явище, яке називають “сикофантією” — токсичним підтакуванням користувачу.
Сучасні мовні моделі навчаються будувати відповіді так, щоб максимально подобатися людині. Вони аналізують історію запитів і дедалі сильніше персоналізують комунікацію. У результаті користувач отримує не об’єктивного співрозмовника, а систему, яка підтверджує його погляди й емоції.
Дослідниця Timnit Gebru ще у 2020 році попереджала про небезпеку цього явища та закликала обмежити здатність ШІ формувати емоційну залежність. Але ринок зацікавлений у протилежному — чим довше людина взаємодіє із системою, тим більше даних вона залишає.
Покоління зумерів: втома від системи
Окремою темою стала зміна поколінь. На думку учасників розмови, зумери — перше покоління, яке повністю виросло всередині соціальних мереж і вже відчуло їхній руйнівний вплив.
Водночас це покоління часто недооцінюють. Попри стереотипи про апатичність, молоді люди здатні блискавично самоорганізовуватися. Вони ефективно працюють у групах, швидко створюють цифрові спільноти та формують нові механізми суспільного впливу.
З’являється навіть нова форма колективного суду — “трибунал коментарів”, де суспільний вирок формується натовпом у соцмережах.
Для зумерів свобода слова й цифрове життя вже означають зовсім не те, що для старших поколінь. Вони не обов’язково хочуть заборонити соцмережі, але прагнуть зовсім іншого способу взаємодії з ними.
Чи можемо ми чинити опір алгоритмам?
Попри песимістичну картину, Івіо Змишльоний вважає: людина все ще здатна протистояти алгоритмам. Але для цього потрібно тренувати мислення.
Робити складні речі. Читати, думати, рахувати в голові, грати в шахи, вчитися музики, свідомо розвивати мозок. Це і є так званий growth mindset — установка на постійний розвиток.
У світі швидких відповідей і нескінченного скролу здатність мислити із зусиллям може стати головною формою свободи.
М.Т. / PR1