«Ми, як користувачі, щодня створюємо величезну кількість контенту», — пояснює Міхал Федорович. За його словами, лише в інстаграмі щохвилини публікуються сотні тисяч історій і коротких відео, а на YouTube за цей самий час завантажують стільки матеріалів, що на їхній перегляд знадобилися б сотні років. Саме тому соціальні мережі вже давно відмовилися від простого хронологічного показу публікацій. Людина фізично не здатна побачити все, що створюється в інтернеті.
На зміну прийшли алгоритми — складні системи, які вирішують, що саме побачить кожен користувач. Вони аналізують нашу поведінку, інтереси, вік, попередні перегляди, а також дії людей зі схожими вподобаннями. Після цього система прогнозує, який контент із найбільшою ймовірністю приверне увагу конкретної людини.
«Головна мета такого відбору — показати матеріали, які сподобаються користувачеві настільки, щоб він не перегорнув їх одразу», — зазначає Федорович. Якщо людина затримується на відео хоча б на кілька секунд, алгоритм сприймає це як ознаку зацікавленості й починає пропонувати ще більше схожого контенту.
Втім, було б помилкою вважати, що алгоритми показують виключно те, що нам цікаво. Як наголошує Анна Мьотк, на рекомендації впливають не лише вподобання користувача, а й політика самої платформи.
«Велике значення має також політика власника платформи — саме вона впливає на те, який контент алгоритм буде просувати», — пояснює експертка. Це можуть бути шокуючі матеріали, емоційний або навіть токсичний контент, якщо система бачить, що саме він утримує увагу аудиторії найдовше.
Показовою стала історія, яку Анна Мьотк розповіла про свою 85-річну матір. Жінка використовувала фейсбук переважно для перегляду фотографій друзів, рецептів і коротких побутових відео. Одного разу вона з подивом повідомила, що платформа почала рекомендувати їй контент для дорослих.
«Вона сама це не шукала. Я знаю, що вона дивиться у фейсбуці», — розповідає експертка. На її думку, алгоритм просто вирішив протестувати інший тип контенту, оскільки в той момент він активно переглядався великою кількістю користувачів. Іншими словами, система експериментувала, намагаючись знайти ще один спосіб утримати людину на платформі.
Саме ця непрозорість, на думку учасників дискусії, є однією з найбільших проблем сучасних соціальних мереж. Ніхто достеменно не знає, чому одна людина бачить одні публікації, а інша — зовсім інші. Через це навіть політики дедалі частіше залежать від механізмів, принципів роботи яких вони самі не розуміють.
Детальніше в матеріалі.
PR I / М. Т.