Чи можна ще обмежити доступ наймолодших до соцмереж і чи це взагалі реально? Професор Целінський переконаний, що так. Проте, за його словами, йдеться не лише про дітей.
«Звісно, це можливо. Думаю, вся суспільна стурбованість стосується не лише того, як допомогти дітям, а й того, як допомогти самим собі. Адже ці медіа дуже часто поводяться досить нечесно».
Про нечесні практики соцмереж мали говорити і в польському парламенті. Сеймова комісія планувала обговорити шахрайську рекламу у Facebook, однак представники компанії Meta, якій належить соцмережа, на засідання не прийшли. Професор Целінський не виключає, що причина глибша.
«Не знаю, чи не маємо ми тут справу з ширшою проблемою. Можливо, Facebook вважає, що зовсім не мусить підлаштовуватися під європейських законодавців. І він може дозволити собі почуватися так упевнено, бо, згідно з останніми заявами американської адміністрації, зрештою важить лише одне — перемога в гонці озброєнь у сфері штучного інтелекту з Китаєм і рештою світу. Тому й сам Дональд Трамп часто говорить, що різні побічні втрати, які нам доводиться нести, — у суспільному житті, у безпеці громадян, — мабуть, були неминучі. І жодного примусу з боку американської адміністрації тут не буде».
Звідси, на думку медіазнавця, і поведінка технологічних гігантів за межами США.
«А якщо так це виглядає у Штатах, то в цих компаній немає жодної причини хоч щось реально змінювати у своїй політиці деінде. Останніми роками вони роблять ось що. З одного боку, максимізують свої прибутки — і це справді гігантські гроші, десятки, а то й сотні мільярдів доларів. З іншого — залучають кошти на біржі, готуючись саме до цієї гігантської битви за штучний інтелект і будуючи дата-центри».
До цього, каже професор, долучаються й звичайні користувачі.
«Можна сказати, що всі ми, переглядаючи цю дивну рекламу й так чи інакше беручи участь у поширенні дивного контенту в інтернеті, докидаємо свої дві, три, чотири, п'ять копійок, щоб ці компанії могли блискавично збагатитися й упоратися з цим викликом».
Ще більше запитань у медіазнавця викликають механізми, якими платформи фільтрують контент.
«Мало того, ці самі компанії мають дуже дивні механізми фільтрування контенту. Наприклад, Meta діє так: якщо конкретний рекламодавець не відповідає стандартам компанії, вона просто бере з нього більше грошей, не надто вникаючи, чи це щось коректне чи некоректне, добре чи погане. Мовляв, тоді ми просто оцінюємо таку послугу значно дорожче. Так цей бізнес і крутиться, і всі ми, на жаль, так чи інакше беремо в ньому участь».
Великі цифрові концерни мають підтримку адміністрації Дональда Трампа, а сам Трамп не раз погрожував європейським державам відповіддю, зокрема митами, якщо ті заважатимуть американському бізнесу. Чи здатні за таких умов Європейська комісія і Євросоюз ефективно регулювати ринок?
«Саме так. Тому можна мати певні сумніви щодо ефективності дій у Європі чи будь-де у світі. Водночас варто пам'ятати, що ми в Європі все ж у досить привілейованому становищі, бо в нас про це принаймні голосно говорять. Є різні середовища й різні голоси, які наголошують, що з цією проблемою таки треба якось упоратися. Можливо, ці рішення будуть частковими, але так чи інакше ми в Європі щось у цій справі намагаємося робити».
Засідання в Сеймі, на яке так і не прийшли представники Meta, медіазнавець вважає одним із таких кроків. Згадує він і Рафала Бжоску — засновника компанії InPost, чиє зображення не раз використовували у фейковій рекламі у Facebook. Саме Бжоска публічно закликав менеджерів Meta прийти до Сейму й пояснитися.
«Це засідання, скликане в Сеймі, мало стати одним з елементів таких дій — бодай іміджевих, — які показали б, що держава таки на висоті. Хоча сумно, що нам потрібні такі люди, як Рафал Бжоска, аби ця проблема справді серйозно прозвучала в публічній дискусії. Сумно, що в нас немає відповідних державних регуляторів або ж ці регулятори недостатньо дієві й сильні, щоб реально регулювати цей ринок».
Але, на думку професора Целінського, поодинокими кроками тут не обійтися.
«Здається, без якихось фундаментальних змін ми не зможемо зробити в цій справі нічого серйозного. Бо такі інциденти, з якими ми маємо справу, просто не складаються в осмислену довгострокову політику тиску на ці платформи. Якщо йдеться про доходи цих компаній на рівні десятків мільярдів доларів, то переговори, які веде Європейський Союз, чи різні обмеження, які він намагається запровадити, — це якісь відсотки, буквально відсотки від того, що відбувається на цих платформах і скільки вони заробляють. Тому діяти тут треба значно рішучіше».
Польща навряд чи може протистояти американським концернам самотужки, коли водночас дуже потребує підтримки США у сфері безпеки. Тож, імовірно, варто розраховувати на спільну європейську відповідь. Медіазнавець погоджується.
«Безумовно: що колективнішою буде відповідь, то більше шансів, що вона справить враження на ці американські компанії. А ми в Польщі справді в непростій ситуації, але це політичні питання, в які я тут не хотів би заглиблюватися».
Водночас професор бачить реальний шанс на порозуміння між європейськими країнами.
«Схоже, що є дуже великий шанс на порозуміння попри розбіжності між самими європейськими країнами — тут у нас дуже багато спільних інтересів і спільних цінностей. Питання в тому, наскільки ми здатні лобіювати свої інтереси й тиснути на ці американські компанії і наскільки зможемо виробити певну стійкість. Адже, як ми вже казали, для американців технологічні платформи — пріоритет, коли йдеться про політичну підтримку за кордоном».