Перш за все, трохи про артиста. Анджей Панґовський — польський художник, народився у 1953 році у Варшаві. Він — одна з яскравих постатей у світі плакатного мистецтва. Навчався у Poznańska Szkoła Sztuk Plastycznych. Починав із сатиричних малюнків у журналах «Szpilki», «Przekrój», «Radar». З 1976 року створює театральні, кінематографічні, фестивальні, музичні плакати.
Крім плакатів, працював у книжковій ілюстрації, дизайні обкладинок, телевізійних заставках, кліпах, сценографії. Був артдиректором журналів «Scena», «Moda», «Playboy». Особливо відомий плакат «Куріння є до…» — один із найвідоміших антикурильних плакатів, створений ще у 1994 році. Тоді, у 1980-90-х, плакати малювали акрилом на папері — традиційний спосіб. Сьогодні ж усе змінилося. Потреба швидких правок і реакцій змушує працювати з комп’ютерною графікою.
«Сьогодні робота дизайнера неможлива без комп’ютера. Це питання не уподобань, а здорового глузду. Раніше робив плакат — його або приймали, або ні. Тепер з’являється купа відділів маркетингу, безліч правок — малювати з нуля щоразу нереально», — каже Анджей.
Анджей поділився, що свій перший комп’ютерний плакат він зробив ще у 1986 році, використовуючи примітивну програму Paint і чорні пікселі.
«Це було геніально, — сміється він. — Можна знайти у мережі плакат "Sen letniej nocy" для Teatr Ochota — це був перший комп’ютерний плакат, зроблений ще до Atari».
Довгий час він не міг перенести комп’ютерну графіку з екрану на друк — друкував чорно-білі відбитки, сканував і обробляв їх. Лише з появою сучасних інструментів робота стала простішою.
Останні роки Анджей працює на iPad:
«Для мене iPad — це просто аркуш паперу. Стилус — ідеальний інструмент. Там є всі пензлі, не треба воду для акварелі, не треба гострити олівець. Люди старої школи дивляться на це як на іграшку, але це справжній робочий інструмент».
Він відзначає, що планшетні комп’ютери — зовсім інша справа, ніж звичайні графічні планшети. iPad із спеціальним софтом — це рівень, що дає величезні можливості у творчості.
«Я не люблю повторюватися. Постійно в пошуку чогось нового. Робота з багатьма шарами, як у Procreate, — просто геніальна. Те, що зараз відбувається з ШІ, також цікавить. Наше покоління сприймає штучний інтелект з певним скепсисом, але це змінює правила гри».
Він порівнює традиційні техніки з комп’ютерними:
«Це як мануальна і автоматична коробки передач. Важливо вміти їздити на мануалі, але автомат не гірший. Технології спрощують роботу. Є дві категорії людей: ті, хто пам’ятає мої роботи 1980-90-х і не любить комп’ютери, бо вважають це дуже легким. І молодь, яка захоплюється, що складні ефекти можна зробити на iPad'i».
Сьогодні для митця важливо не лише освоїти комп’ютер, а й вміти працювати з соцмережами та штучним інтелектом.
«Все має рухатися. Анімації, зроблені за допомогою ШІ, вже з’явилися у моїх соцмережах. Якщо я закінчую плакат, одразу публікую його в інстаграм, але треба підготувати квадратне тло, бо є свої обмеження».
Врешті, Анджей каже:
«Без iPad і комп’ютера сучасному дизайнеру сьогодні — нікуди. Але навіть якщо вимкнуть електрику, я б зміг працювати. Проте сучасна реклама — це виклик, і технології допомагають його подолати».
Ми лише побіжно торкнулися цієї тематики, проскочивши темою технічного забезпечення. Але в цій темі багато цікавого, і на останок хочу сказати лише, що не варто піддаватися на певні обмеження чи стереотипи, які певним чином шаблонізують наше мислення, і не забувати, що мистецтво — це не змагання, а стан настрій. І не варто ускладнювати і замилювати собі задоволення від сприйняття мистецтва дискусіями про рівень технічного виконання.
Часто те, що викликає емоції, може бути намальоване поспіхом на клаптику серветки з ресторану.
М.Т.