Три головні наративи року
Підбиваючи підсумки року, експерти виокремлюють три ключові теми, навколо яких будувалася більшість найбільш резонансних і клікабельних фейків:
-
Клімат і екологія
-
Міграція — як з країн поза межами Європи, так і з України
-
Права та видимість меншин, зокрема сексуальних
Особливо потужним виявився міграційний наратив. Один із найяскравіших прикладів — дезінформаційна хвиля після жорстокого вбивства, що сталося у травні 2025 року у Варшавський університет. Майже миттєво після появи перших новин у соцмережах почали масово поширюватися фейкові «повідомлення» про те, що злочинець нібито був українцем. Ці твердження активно розганяли відомі дезінформаційні акаунти, зокрема в Twitter, а згодом їх підхопили десятки інших сторінок.
Маніпуляція цифрами і «мовою статистики»
Паралельно з окремими історіями активно циркулювали узагальнені графіки та цифри, які мали «доводити» прямий зв’язок між міграцією та зростанням злочинності. Насправді ж офіційна статистика в багатьох країнах демонструє протилежну тенденцію — загальне зниження рівня злочинності, за винятком короткострокових коливань, зокрема у постпандемічний період.
Попри це, маніпулятивні візуалізації виявляються надзвичайно переконливими. Причина — у когнітивних упередженнях: цифри й графіки створюють ілюзію об’єктивності та надійності, навіть коли вони вигадані або вирвані з контексту. Емоційне твердження викликає сумнів, а «суха» статистика — довіру.
Соціальні мережі як каталізатор
Масове поширення дезінформації було б неможливим без специфічної ролі соціальних платформ. Фейкові акаунти, тролі та автоматизовані мережі ботів у TikTok, Meta (Facebook та Instagram) відіграли вирішальну роль.
Показовим є приклад так званих «сплячих» акаунтів: сторінок, які роками поширювали антивакцинаторські чи конспірологічні наративи, а з початком повномасштабної війни проти України буквально за одну ніч змінили фокус на антиукраїнський. Алгоритми не блокували їх, адже вони зберігали активність і охоплення.
Інформаційні кризи й страх безпеки
Окремі події перетворювалися на інформаційні кризи. Так сталося, наприклад, у вересні, коли на територію Польщі залетіли російські дрони. У ту ж ніч активізувалися раніше неактивні боти, які поширювали тезу про «українську провокацію». Цей наратив підхопили й окремі політики, що значно підсилило його ефект.
Такі історії працюють особливо добре, бо апелюють до базового страху — за власну безпеку, здоров’я та майбутнє країни. Саме тому дезінформація про пандемію, війну й медицину поширюється швидше за інші теми.
Алгоритми, що підсилюють радикальність
Соціальні мережі віддають перевагу контенту, який викликає сильні емоції та активно «клікається». Радикальні повідомлення — зокрема фейки — часто отримують більше охоплення, ніж перевірена інформація. Навіть якщо користувач шукає просто новини, алгоритм може підсунути йому маніпулятивний контент, замаскований під «альтернативну версію подій».
Польща й Західна Європа: різні вразливості
У Польщі відверто проросійські наративи працюють слабше, ніж у багатьох західноєвропейських країнах. Відкрите захоплення Путін**ом або Росією тут сприймається скептично. Натомість ефективнішою виявляється антиукраїнська риторика, яка поступово готує ґрунт для потенційного посилення проросійських меседжів у майбутньому.
Певним сигналом стали президентські вибори, під час яких з’являлися кандидати на кшталт Мацей Мацяк, що відкрито поширювали ультрапроросійські тези й водночас мали відчутні охоплення в соцмережах.
Досвід 2025 року показує: дезінформаційні кампанії завжди адаптуються до конкретного суспільства — його історичного досвіду, страхів і вразливостей. У Польщі ефективнішими є антиукраїнські наративи, у Західній Європі — антимігрантські, особливо спрямовані проти мусульманських громад. Спільним залишається одне: страх і емоції є головною валютою фейків.
У наступній розмові ми продовжимо тему й поговоримо про штучний інтелект як новий інструмент фейкоробів — і про те, як розпізнавати дезінформацію, створену за допомогою ШІ.
З вами був Мирослав Трофимук. Почуємося.