«Коли почалась пандемія, я була в розгубленому стані. Згодом почала на листку паперу виписувати все, що я вмію робити на листку паперу. Вишивати, пекти, все-все-все. І тут пишу — стригти кущі. І в мені аж щось всередині перевернулося. я згадала, що маю за шафою ножиці. Я чомусь за рік до того рік тому попросила, щоб мама мені надіслала з Чернівців ці ножиці, і вони порохами припадали. Я ж подумала, що ці ножиці треба задіяти. Я, не роздумуючи, написала текст, опублікувала його у фейсбуці, знайшла свої старі фото, де я з кущами. Пам’ятаю, що цей допис мав 300 лайків», — говорить садівниця.
«Це був момент якогось успіху та внутрішньої радості, що комусь це потрібно, не тільки мені. Це хобі переросло в щось, більше. І під час карантину я почала добре заробляти, як не дивно. Воно мене так затягнуло, я все покинула. Яка фотографія? Який дизайн? Робота з рослинами на природі, коли ти чуєш спів пташок, поєднує і фотографію, і скульптуру. Ця робота дає радість, хоч і вимагає фізичних зусиль», — додає Йоланта Клюсовська.
«Україномовний контент на тему садівництва доволі слабкий. Ця ніша не розвинута. Можна шукати іншомовні джерела. Якщо ти живеш за кордоном, то можна шукати безоплатні курси для навчання. Садівництво — це дослідницька цікава діяльність. Головне тут — не здаватися», — підсумовує вона.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Данута Наугольник