Українська Служба

Слово війни: своє, ніяке, зніяковіле, підозріле (частина VIІ циклу, остання)

17.06.2023 17:24
Філософський фейлетон Антона Марчинського
Аудіо
  • Слово війни: своє, ніяке, зніяковіле, підозріле (частина VII циклу філософських фейлетонів Антона Марчинського)
,  , , 17  2023
Благодатне, Донецька область, Україна, 17 червня 2023 рокуFoto: EPA/STRINGER Dostawca: PAP/EPA

«Кажучи, отже, про боротьбу як про спір, Гайдеґґер неначе веде мову про "виставлення себе (Ausgesetztheit)"»[1], - цитував я минулого тижня польського філософа Цезари Водзінського, що перед самою своєю смертю написав книжку «Метафізика і метаполітика. Чорні зошити Гайдеґґера». «Коли б обмежитися ректорською промовою, - писав він далі, - то можна, хоч і не без застережень, спричинених розташуванням "боротьби" у ширшій революційній перспективі, прийняти цю "чисто" філософську інтерпретацію»[2].

Ми, однак, не можемо цим обмежитися, ведучи мову про війну у Гайдеґґера, бо не обмежується і він сам, а його слова стають, з огляду на це, зловісними.

«Рівно за рік після виголошення ректорської промови, - пише Водзінський, - 26/27 травня 1934 року, на зустрічі з нагоди двадцять п’ятої річниці отримання атестату зрілості у ліцеї в Констанц, Гайдеґґер звертається до своїх колег з класу, згадуючи загиблих "великою смертю" під час І Світової війни[3], говорить про велику війну, що, як наголошує, "стала історичною дійсністю нашого тут-буття", "нашим обов’язком в ім’я майбутнього", про війну, що принесе "духовне вирішення, що стосується всієї планети»[4]. За цієї нагоди Гайдеґґер знову посилається на фрагмент B 53, хоча, - зазначає Водзінський, - «у цьому перекладі вже не з’являється, як згодом, слово "спір (Auseinendersetzung)", але безпосередньо - "боротьба (Kampf)", що дозволяє зберегти "бойову" інтегральність усього міркування. Гайдеґґер пояснює: "Це означає: сила боротьби панує над всіляким буттям речей і людей двояко: як сила творення і як сила сторожі. […] Людина сама спочатку мусить стати великою в основі своєї сутності, аби зауважити великі речі і слухняно йти за їхньою ходою. […] Хода, що гуртує ряди у волі Фюрера, формує спільноту (tamże, 283–284)»[5]. Це Гайдеґґерові слова.

«У цьому своєрідно змайстрованому тексті, де метафізична термінологія без перешкод резонує із пропагандистськими слоганами, підсилюючи їхню бойову вимову, - пише Водзінський, - у товаристві Геракліта прізвище Гітлера напряму не з’являється. Можна, однак, підозрювати, що воно ховається під каптуром волі Фюрера, який гуртує ряди ходи»[6].

Хоча в цій ситуації не варто очікувати, що настільки зловісне враження від цих та подібних слів не вводитиме читачів у конфуз самим цим зверненням до рівня фундаментальної онтології, що, з одного боку, обґрунтовував би тотальність Гераклітової війни, πóλεμος, а з іншого – неможливість її адекватного висловлення. Адже свої роздуми над πóλεμος Геракліта Гайдеґґер продовжує у Чорних зошитах (щоденниках, що він їх вів з 1931 до 1975 років, перші з яких були опубліковані лише декаду тому), і перекладає таке розуміння війни на сформульовану або відкриту ним онтологічну різницю, тобто на різницю між буттям і сущим.

«Протилежністю πόλεμος, - пише в одному з таких зошитів Гайдеґґер, - не є нудний мир і саме прогресивне підтримування культури, або теж підняття "морального" рівня "суспільства", але те, що в своїх витоках є чимось інакшим у порівнянні з πόλεμος, є ним вирішення (питання про різницю – прим. ред.) між буттям і "сущим" (die Entscheidung zwischen Seyn und dem "Seienden")”[7]. Аж врешті, як зауважує Водзінський, шлях німецького філософа остаточно розходиться із Гераклітовим: «Вирішення, що відбувається у боротьбі за сутність, не сповнюється у просторі онтологічної різниці, але на ґрунті сущого в його найбільш елементарній метафізичній версії. Боротьба завершується тоді, коли починається війна»[8]. Адже, «[в] епоху безумовних "воєн", - стверджує німецький філософ, - зникають останні рештки знання про сутність боротьби»[9].

Бо, - могли б вже додати тут ми, - в епоху безумовних воєн від контексту, що в ній формується, важко відділити саму мову про боротьбу. Супроти ще не висловленого досвіду війни різниця між одним і другим здається нонсенсом. А коли натреноване красномовство намагається увірватися сюди з оцими поняттями в настільки особливому моменті, воно лише обурює своєю німотою.

Проблема, однак, полягає в тому, що коли цей досвід мовчить, тоді в своєму відлунні теж може явитися ніяково і підозріло. Чи ж не є так тому, що отой досвід війни – навіть як нагода, або тому, власне, що буває нагодою – змушує нас почуватися ніяково супроти себе як події unheimlich, події ніяковості і бентежності?

На цьому ставлю крапку в цьому вже не першому від початку війни, і, схоже, не останньому циклі присвячених війні фейлетонів.

Антон Марчинський


[1] Cezary Wodziński, Metafizyka i metapolityka. Czarne zeszyty Heideggera, fundacja terytoria książki, Gdańsk 2016, s. 48.

[2] Tamże.

[3] Cezary Wodziński, Metafizyka i metapolityka. Czarne zeszyty Heideggera, fundacja terytoria książki, Gdańsk 2016, s. 48.

[4] GA 16, 280–281, cyt. za: tamże.

[5] Tamże, s. 49-50.

[6] Tamże, s. 50.

[7] GA 95, 188, cyt. za: Cezary Wodziński, Metafizyka i metapolityka. Czarne zeszyty Heideggera, fundacja terytoria książki, Gdańsk 2016, s. 50.

[8] Tamże, s. 52.

[9] GA 96, s. 142, cyt. za: tamże.

Побач більше на цю тему: філософія filozofia

Страх, «переляк» і тривога

03.12.2022 13:00
«Тут варто було б сказати, що це загалом одне з найменш однозначних понять. Відомо, що кожен може боятися по-своєму. Але, якщо навіть відкласти справу особистої інтерпретації страху на бік, то це поняття може розкладатися на омоніми, себто на різні поняття, що звучали б однаково, навіть, наприклад, у випадку двох настільки близьких мов, як українська і польська, та мали б різні значення». Філософський фейлетон Антона Марчинського

Страх без «Я»

03.12.2022 20:35
«Про страх, який позбавляє сутність її стрижня, її основи, про ідентичність, що вже не має ані свого Я, ані світу. Про ідентичність умовну, скажімо, адже вона не має вже й якихось особливо помітних рис, окрім тотального страху». Філософський фейлетон Антона Марчинського

Страх та війна: убік вічності

17.12.2022 11:12
«"Існувати" означає "бути питанням", що кинуте і поставлене щодо себе самого. У якому людська істота, людське життя, людська екзистенція надалі і невпинно триває у власній непевності. Отже, це війна із собою самим. Війна із світом, у якому я існую, з банальністю цього існування, війна, що власне існування скандалізує та ставить питання про його доречність і доцільність». Філософський фейлетон Антона Марчинського

Війна, «досвід різниць» та філософія

17.12.2022 18:25
«Філософування можливе, отже, лише під час війни. Притому, безперечно, слово "час" беремо тут у лапки. Це момент, особлива мить, Augenblick, як у німців, починаючи з Ґете, або kairos, як у давніх греків, або пора, що явиться як скандал і як війна, власне. І це не може не давати надії». Філософський фейлетон Антона Марчинського

Зло, війна, мовне сум'яття (частина І циклу)

06.05.2023 19:41
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Зло супроти самого мислення (частина ІІ циклу)

20.05.2023 17:56
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Зло, досвід війни та виразимість етики (частина ІІІ циклу)

21.05.2023 12:00
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Війна у підвалин філософії (частина IV циклу)

14.06.2023 13:00
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Війна як філософська ідея і як геноцид (частина V циклу)

14.06.2023 19:00
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Війна як боротьба та спір (частина VI циклу)

15.06.2023 16:47
Філософський фейлетон Антона Марчинського