Створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України при Раді Європи дасть змогу судити російських лідерів, однак лише тоді, коли вони більше не будуть захищені так званим персональним імунітетом, заявив агентству PAP Марцін Єндрисяк з Центру східних досліджень.
Цього тижня Польща та Ісландія подали заявку на приєднання до угоди, що дозволяє створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Таким чином досягнуто необхідної кількості — 17 держав — для винесення питання на голосування. Воно відбудеться під час саміту міністрів закордонних справ країн Ради Європи в середині травня у столиці Молдови — Кишиневі.
Резолюцію щодо створення трибуналу на інституційній базі Ради Європи ухвалили ще у травні минулого року у Львові. Це буде перший випадок створення суду з розслідування злочину агресії ще до завершення війни. Трибунал має працювати в Гаазі, і за планом перші процеси можуть розпочатися вже цього року.
Марцін Єндрисяк із групи дослідження Білорусі, України та Молдови Центру східних досліджень у Варшаві зазначив, що політичне рішення про створення трибуналу було ухвалене ще торік, коли підготували три ключові документи, що регулюють його діяльність, і досягли політичного консенсусу. Водночас від початку було зрозуміло, що запуск роботи потребуватиме часу — через необхідність забезпечення фінансування (Європейська комісія виділила кошти у лютому цього року), а також добору прокурорів, суддів і підготовки інфраструктури. За його словами, мало хто очікував початку перших процесів раніше осені.
Установа зосередиться виключно на злочині агресії, тобто на особах, які ухвалювали рішення про напад на Україну. Відповідно, вона не переслідуватиме рядових військових чи молодших офіцерів за злочини, скоєні на фронті або в прифронтових районах. Передбачається, що діяльність трибуналу охопить близько 20 осіб із російського керівництва.
Однак ключові фігури Росії — президент Владімір Путін і прем’єр-міністр Міхаїл Мішустін — захищені персональним імунітетом, що фактично унеможливлює їхнє судове переслідування. Водночас, як пояснив експерт, проти них можна відкривати підготовчі провадження та збирати докази, щоб бути готовими до висунення обвинувачень у разі втрати цього імунітету. Хоча ймовірність такого сценарію невелика, вона все ж існує.
Персональний імунітет є категорією міжнародного права і поширюється на осіб, які обіймають найвищі державні посади, фактично забезпечуючи їм повну недоторканність. Він охоплює як дії, вчинені під час виконання службових обов’язків, так і ті, що не пов’язані зі службою, незалежно від часу їх вчинення. Такий імунітет припиняється після завершення перебування на посаді.
Марцін Єндрисяк також наголосив, що діяльність трибуналу матиме й інші важливі наслідки. Задокументовані докази злочинів дозволять ефективно протидіяти російській пропаганді та фальшивим наративам про війну, а також матимуть психологічний ефект, зміцнюючи міжнародну підтримку України. Це може вплинути і на країни чи суб’єкти, які підтримують Росію або займають нейтральну позицію.
Крім того, трибунал може стримувати потенційних партнерів Росії, адже співпраця з державою, керівництво якої підозрюється у злочинах, є репутаційно ризикованою. Втім, як зауважив експерт, це працює не завжди: наприклад, Дональд Трамп не надає значення звинуваченням проти Путіна, а Монголія під час його візиту у вересні 2024 року проігнорувала ордер на арешт, виданий Міжнародним кримінальним судом.
Експерт додав, що Україна прагнула створити трибунал у співпраці з Організацією Об’єднаних Націй, однак це не вдалося. Метою було забезпечити, щоб російське керівництво судив не український, а міжнародний суд. У результаті співпраця з Радою Європи створює враження, що агресора засуджує передусім європейська спільнота, що, за словами аналітика, все ж краще, ніж якби це була лише Україна.
PAP/Т.А.