У Польщі дедалі помітнішою стає культура так званого «always on» — постійної доступності для роботодавця. Робочі дзвінки після завершення зміни, листи у вихідні чи повідомлення під час відпустки для багатьох уже стали буденністю.
За даними Eurostat, поляки стабільно лідирують серед європейців за кількістю відпрацьованих годин. У середньому поляки працюють приблизно 42–43 години на тиждень, тоді як у Франції, приміром, робочий тиждень значно коротший — у середньому близько 37 годин. За європейськими дослідженнями, вісім із десяти працівників регулярно отримують робочі повідомлення у неробочий час, а майже кожен п’ятий визнає, що через це працює понаднормово.
В ефірі Polskie Radio 24 докторка університету SWPS Агнешка Черв пояснила, чому поляки так часто перепрацьовують і як поступово втрачають межу між роботою та особистим життям. За її словами, проблема починається з постійної доступності. Багато людей навіть після роботи залишаються «на зв’язку»: перевіряють пошту, відповідають на повідомлення або реагують на дзвінки керівництва. Часто працівники бояться не відповісти, аби не зіпсувати стосунки з керівником чи не справити враження ненадійної людини.
«Ми маємо право не відповідати на дзвінок після роботи. Можемо увімкнути беззвучний режим або взагалі вимкнути службовий телефон. Якщо є окремий робочий номер — варто справді відключати його у свій вільний час. Бо відпочинок починається лише тоді, коли робота перестає постійно нас наздоганяти», — зазначає експертка.
Агнешка Черв наголошує, що проблема не виникає за один день. Керівники плавно «перевіряють» межі працівників, чи людина погодиться взяти ще одне завдання, чи відповість на лист опівночі, чи буде доступною у вихідний.
«Такі очікування формуються поступово. Роботодавці нерідко тестують межі працівників — наскільки далеко можна зайти і скільки ще людина витримає. Якщо хтось постійно погоджується бути доступним, до цього дуже швидко звикають. І тоді робота починає заходити у кожну сферу життя».
Останнім часом дедалі більше молодих працівників намагаються одразу окреслювати свої межі. За словами Агнешки Черв, представники молодшого покоління вже під час співбесід прямо говорять про небажання бути доступними після завершення робочого дня. Окрема проблема — це робота під час відпустки. Для багатьох людей поїздка на відпочинок уже неможлива без ноутбука, робочої пошти та постійного контролю за тим, що відбувається в офісі. У результаті людина формально перебуває у відпустці, але психологічно продовжує працювати.
«Нам здається, що якщо ми на два тижні зникнемо з роботи і нічого не станеться, то це означатиме, ніби ми не такі вже й потрібні. Через це люди постійно перевіряють пошту, читають повідомлення і не можуть по-справжньому відпочити. Але мозок не відновлюється у режимі "трохи працюю, трохи відпочиваю". Для справжньої регенерації потрібно повністю відключитися від роботи, — звертає увагу Агнешка Черв. — рішенням є чітке встановлення особистих меж: навчитися відмовляти, делегувати обов’язки перед відпусткою та не боятися бути недоступним після завершення роботи. Адже постійна робота без відновлення поступово перетворюється не лише на втому, а й на залежність».
PR24/ВМ