Українська Служба

Єдність Заходу і України – «шредеризація» не пройде

02.02.2022 19:00
Польща та Україна не будуть пасивно споглядати на поширення явища так званої шредеризації, тобто купівлі Путіним європейських політиків
Аудіо
  • Jedność Zachodu i Ukrainy - klucz do porażki Putina oraz «szrederyzacja» Europy nie przejdzie
-
Прем'єр-міністри Польщі Матеуш Моравєцький та України Денис Шмигаль під час пресконференції у КиєвіPAP/Leszek Szymański

Західні оглядачі та політики визнають, що плани Путіна підкорити Європу інтересам застарілої Росії будуть розтрощені, якщо НАТО та ЄС збережуть єдність. У Польщі розуміє це як влада, так й опозиція. Тому польський Сейм ухвалив резолюцію щодо України, яка має бути сильним сигналом від Польщі, аби Захід залишався єдиним та солідарним з Україною. Польські журналісти критикують політику Німеччини, яка має бажання продовжити робити бізнес з російським режимом, блокувати поставки Україні оборонної зброї, а водночас радо заявляє про так звані «європейські цінності».

Журналістка Польського радіо Катажина Ґуйська-Гейке запитала віце-міністра закордонних справ Марціна Пшидача саме про шанси на збереження єдності Заходу:

Пане міністре, буквально декілька днів тому шеф української дипломатії закликав Захід до єдності. Закликав перш за все Німеччину, яка – на його думку – цю єдність ставить під сумнів, або намагається її послабити. Прошу сказати, чи зберігається нині єдність західного світу у справі ситуації в Україні, у справі можливої агресії Російської Федерації проти нашого східного сусіда?

На думку міністра Пшидача, саме єдність вирішуватиме про безпеку за теперішніх обставин:

Згуртованість євроатлантичного світу, членів НАТО та ЄС становить найвагомішу цінність за теперішнього складного становища безпеки. Насправді Росія залякана саме єдністю, і насамперед вона проти неї діє. Вона знає, що кожна з наших країн має деякі слабкості, зате коли ми разом, ми як один кулак. І в розумінні економічному, в розумінні політичному, дипломатичному. Росія чинить все можливе, щоб цю єдність розбити. І робить це вже кільканадцять років – намагається деякі держави робити залежними й діє задля конкретних політиків. Маємо справу з т.зв. «шредеризацією» політики, де політики на пенсії ставали членами наглядових рад, чи товариств російського бізнесу. Сприятливість таким явищам деяких політиків зростає. Якщо йдеться про конкретні рішення, а такі ухвалено на рівні НАТО – Німеччина стояла твердо на боці держав НАТО. Подібно на рівні ЄС. Зате, якщо перейти до подробиць, або індивідуальних рішень кожної держави – так як у випадку Німеччини підтримки обладнанням – то справді, німці ведуть вже тут іншу політику.

Журналістка Польського радіо Катажина Ґуйська–Гейке підкреслила, що саме подробиці вирішуватимуть про ефективність опору режиму Путіна:

Вирішуватимуть саме подробиці. Якщо цей чорний сценарій, згідно з яким буде вторгнення, буде війна, наступ на Україну – буде втілено в життя, тоді західний світ муситиме прийняти рішення про відповідь. Беруться до уваги санкції – американці кажуть про атомну санкцію, тобто виключення Росії із міжнародної системи банківських переказів SWIFT. Проте, Німеччина каже, що це складне питання, такий засіб заходить надто далеко. Саме за цей чинник я хочу Вас запитати. Чи можна, на Вашу думку, тепер казати про єдність у випадку згаданого чорного сценарію, й у випадку пропозиції атомного варіанту відповіді, тобто найбільш дошкульних санкцій, чи можна казати про єдність Заходу?

У відповідь міністр Марцін Пшидач нагадав про необхідний принцип перевірки:

Цитуючи поетесу, ми настільки себе знаємо, наскільки нас перевірено. На етапі словесних заяв, єдність зберігається. Зате, якщо прийде час конкретних рішень щодо виключення Росії із системи SWIFT, то побачимо – які позиції окремих держав. Ми як відомство дипломатії, як польська дипломатія міцно працюємо над збереженням цієї єдності – бо вона становить цінність. Росії залежить на тому, щоб ми всередині були поділені. З другого боку, не буду приховувати, що цей тиск – суспільний, ЗМІ на деякі країни треба продовжити. За відсутності твердого, суспільного контролю, існують такі кабміни, такі політики, які хотіли б шукати окремого виходу із теперішнього становища, а питання енергії та поставок енергоносіїв виконує тут чималу роль. Тому Польща багато років настільки однозначно критикувала Північний потік-2, й тому настільки активно йому протидіяла, не тільки тому, що труба в обхід України, чи Польщі. Польща завдяки газопорту на скраплений газ, завдяки трубі Baltic Pipe дасть собі раду з енергетикою. Ми насамперед передбачали, що трубою Північний потік-2, окрім газу, попливуть російські способи ведення політики й російський інтерес. Якщо казати більш прямо, то Німеччина стане більш піддатливою до ухвалених в Кремлі рішень. Німеччина буде більш залежна від російського газу. На жаль, нас не послухали, не послухали цілого регіону. Такий егоїстичний інтерес переміг й думаю, що нині політики, які сидять в Берліні, але також у деяких інших державах, мусять балансувати – з одного боку цінності, про які настільки багато говорять, з іншого боку – підтримка для такої держави як Україна, яка під прапорами Європейської Унії вийшла на Майдан, під прапорами Європейської Унії вирвалася із сфери російських натисків й хоче прямувати до Європи. Тож Західна Європа повинна бути цим фактом задоволена. З другого боку, на жаль, Берлін має свої слабкості, коли йдеться про російську політику. Це була і надалі є небезпека. Мусимо продовжувати активність задля збереження єдності, бо вона дозволить мислити про те, що Путін зробить крок назад. Звісно, це ще не вирішено, але лише така тверда позиція може налякати Путіна.

Про небезпеку союзу Берліна та Москви питали прем’єра Матеуша Моравєцького польські журналісти в ході його візиту до Києва. У відповідь прозвучали резонансні слова шефа кабміну про «пістолет, переданий німцями в руки Путіна».

За своїм бажанням думку про політику Німеччини стосовно Москви висловив також прем’єр України Денис Шмигаль...

Запрошуємо послухати цілу передачу у прикріпленому звуковому файлі.

Слова прем’єрів Матеуша Моравєцького та Дениса Шмигаля показують, що Польща та Україна не будуть пасивно споглядати на поширення явища т.зв. «шредеризації» – тобто купівлі структурами Путіна європейських політиків.

Андрій Рибалт