У першому турі повторних президентських виборів у Румунії 4 травня 2025 року переміг, здобуваючи аж 41 відсоток голосів, Джордже Сіміон, лідер ультраправої партії «Альянс за єдність румунів», відомий своїми скандальними заявами про Європейський Союз та Україну. У другому турі виборів його суперником буде Нікушор Дан, незалежний мер Бухареста ліберальних та прозахідних поглядів, який здобув 21 відсоток голосів.
Хто такий Джордже Сіміон, і що його перемога могла б означати для Румунії? Про це на хвилях Польського радіо 24 розповів доктор габілітований Адам Бураковський, професор Інституту політичних досліджень Польської академії наук. Господинею програми «Świat w powiększeniu» була журналістка Магдалена Скаєвська.
На ймовірність перемоги Джордже Сіміона в першому турі вказували результати опитувань, чи не так? Несподіванкою стала настільки значна його перевага.
— Так. Власне, це було очевидним, що він переможе в першому турі, на це вказувало дуже багато факторів, також опитування. Але опитування припустилися дуже сильної помилки. Чому так сталося? Відповідь на це ми бачили вже під час голосування. А отже, відсоток відмов анкетерам екзит-полів досягнув приблизно половини, тобто 50 відсотків людей взагалі відмовлялося дати відповідь.
В опитуваннях, зроблених раніше іншим методом, було подібно. Просто люди не дуже довіряють установам, особливо опитуванням. Тому в результатах опитувань цього не відмічено. В одному, який був найбільш резонансним, Сіміон досягнув приблизно 30 відсотків. На другому і третьому місцях йшла різка боротьба між двома кандидатами. Так і сталося, тільки відсотковий результат був іншим.
Чому Джордже Сіміон здобув такий позитивний результат? На мою думку, є так: уже багато років, якщо не десятиліть, наростає розчарування румунів. Причому значна частина виборців проживає за кордоном. Країна справді розвивається, декілька місяців тому виявилося, що своїм ВВП на душу населення, йдеться про купівельну спроможність, румуни обігнали Польщу, проте зростання є дуже нерівномірним. Пересічний румун бачить деякий прогрес, але не настільки значний, як заможніші групи. Просто, заможні стають іще багатшими, а в середньому людина небагато з цього має.
Але ще більшою проблемою і, на мою думку, головною причиною еміграції є факт, що там важко добре влаштуватися на роботу без знайомств серед еліт влади: чи то центральної, чи місцевої. І молоді обдаровані люди, які не мають таких сімейних або товариських зв’язків, неспроможні реалізувати свої наміри в Румунії. Звідси й велика еміграція, може, чотири мільйони, можливо, дещо менше, два-три мільйони. Точне число назвати неможливо, тому що багато з них працює у не дуже віддалених країнах, як, наприклад, Італія.
Вони часто не реєструють того, що змінюють місце проживання, бо повертаються на Батьківщину на вихідні або на свята. Румуни емігрують передусім до країн, де подібна мова і латинська культура: Італія, Іспанія, Франція, також чимала еміграція в Німеччині, менша в Сполучених Штатах, також значна у Великій Британії. Ці люди, можна сказати, були змушені емігрувати, тому що держава малоспроможна, не здатна створити систему, яка дасть їм робочі місця згідно з їхніми вміннями.
Чи Джордже Сіміон пропонує якісь конкретні рішення, чи є в нього ідея, як вирішити цю ситуацію? В одному з інтерв’ю він сказав, і тут є подібність із лозунгом Дональда Трампа: «Ми не хочемо зробити Румунію знову чудовою, ми хочемо зробити Румунію нормальною». Що це може означати, і як він хоче цього досягти?
— Почну з дещо іншого боку: я вважаю, що голоси за нього не були до кінця голосами за нього. Радше йшлося про спротив владній еліті, а він цей спротив персоніфікував. Так, як робив на скасованих виборах у Румунії Келін Джорджеску. За самого Келіна Джорджеску, я думаю, мало хто голосував би, особливо після того, як він раптом переміг у першому турі анульованих пізніше виборів. Опісля почали публікувати інтерв’ю, які він раніше давав та сам публікував.
І виявилося, що ця людина, власне, не має ніякого бачення, лише дуже еклектичний підхід, що частково поєднує православ’я з езотеричним рухом, ідеологією Нью Ейдж: він бачив усе в астральному вимірі, згадував про контакти з чужою цивілізацією. Отож, голоси були не за нього, а проти еліт, а він цей спротив уособлював. Коли йому заблокували можливість балотуватися, ці голоси перейшли на того, хто персоніфікував бунт. Чи має він що запропонувати — інша справа, це виявиться. А зараз тих, хто за нього голосує, дуже заохочує те, що він каже цим елітам: «Ні».
Він здобув майже 41 відсоток голосів, а в країнах, де голосували емігранти: в Іспанії — 75 відсотків, в Італії — подібний результат, у Німеччині — так само, дещо менше у Франції — 66 відсотків, але й так дуже багато. Ці люди хотіли заявити «Ні» владним елітам. Проблема еліт полягає в тому, що вони не розуміють, чому так сталося. Можливо, тепер стали помічати, що тут щось не так.
Але це не єдиний антисистемний кандидат у другому турі. Нікушор Дан, який здобув друге місце, також представляється як антисистемний, незалежний кандидат.
— Спочатку скажу, яким незалежним є Джордже Сіміон. Він не особливо незалежний, співпрацював з різноманітними опціями, політиками, олігархами, і про це також варто згадати. Але еліта його відкидає: це діє в такому напрямку. Нікушор Дан протягом певного часу вдавав бунт проти еліти, а насправді це людина з еліти. Тим більше зараз: кілька років тому він став мером Бухареста, й видно, що це людина з владної еліти.
Звісно, він не належить ані до «Соціал-демократичної партії», ані до «Національно-ліберальної партії», але це не має значення. Якщо другий тур виборів складуть так, що це буде плебісцит стосовно еліт, шанси Нікушора Дана невеликі. Він про це знає і тому намагається показати вибори як плебісцит стосовно того, чи Румунія повинна йти прозахідним, проєвросоюзним шляхом чи антизахідним. У такій конфігурації його шанси набагато більші, тому що румуни загально є прозахідними, якщо говорити про політичні опції.
Однак у випадку Джордже Сіміона важко однозначно визначити його як антизахідного, порівняно з Нікушором Даном, або проросійського, позаяк він каже, що підтримує те, аби Румунія була в ЄС, не хоче виходу Румунії з ЄС, підтримує сильний альянс у НАТО. Але різко критикує європейські, брюссельські еліти на чолі з Урсулою фон дер Ляєн. Отже, попри критику хоче, щоб Румунія залишилася частиною західної сім’ї.
— Так, бо він дуже добре знає, яким є ставлення румунського суспільства. Це країна, якої суспільство протягом багатьох століть є прозахідним. Союзи із Заходом для цієї країни природні. Зате він критикує брюссельську адміністрацію, критикує Європейський Союз саме як адміністрацію, але також є прихильником союзів зі Сполученими Штатами, тобто також західною державою, а особливо з Дональдом Трампом і його командою.
Джордже Сіміон не приховував, що підтримує Дональда Трампа, публікував фотографії з червоною шапкою, згадував, що стиль правління Трампа йому дуже пасує і він хотів би перенести його на румунський ґрунт. Питання, чи це взагалі можливо.
«У цій конкуренції він має вагомого суперника, людину, яка зайняла четверте місце — Віктор Понта, колишній прем’єр-міністр Румунії; це він вважається головним трампістом у цій країні, і на цьому він будував свою кампанію. Здобув понад 13 відсотків. Отже, теоретично, якби Сіміон забрав увесь його електорат, — він виграє без проблем. Але це не так просто. Підхід, який намагається застосувати Нікушор Дан, дає йому якийсь шанс.
Нікушор Дан також надіється змобілізувати виборців, які налаштовані прозахідно і проєвропейськи, проте не голосували, бо цим хотіли показати, що не повністю погоджуються з діями нинішньої еліти. Вони зовсім не пішли на вибори. На цих виборах голосувало менше людей, ніж 2024 року», — нагадав науковець.
Як сталося, що в Румунії скасували попередні вибори?
— Анулювали всі вибори і оголосили нові. А пізніше заборонили балотуватися Келіну Джорджеску. Обидва ці рішення мотивували тим, що були матеріали, які доводили його зв’язки з Росією. Це було, скажімо, дещо перебільшене. Це щонайменше суперечить демократичному звичаю, а чи порушено цим закон і якою мірою, я впевнений, Джордже Сіміон намагатиметься з’ясувати це і провести розслідування.
Взагалі це створило дуже погане враження і спричинило те, що навіть люди, які підтримують нинішні еліти, визнали це перебільшенням. Тобто Джорджеску не був ідеалом, але такі дії не служать країні, не служать звичаю, не служать державі. І тепер Нікушор Дан, який формально не представляє владної партії, намагається використати факт, що в уряді він не був.
Премʼєр-міністр Марчел Чолаку подав у відставку і його «Соціал-демократична партія» висловила бажання вийти з владної коаліції. На мою думку, це випереджувальна дія, яка дещо полегшує Нікушорові Дану вести кампанію. Тобто уряд змінюється на тимчасовий, Нікушор Дан тим більше віддаляється від цього уряду ментально. Ймовірно, йому вдасться змобілізувати тих, хто не пішов на вибори. А тих, хто голосував за Сіміона, радше не вдасться.
PR24/Н.Б.